Самостійність -

вміння брати на себе відповідальність

Самостійність - це не тільки можливість діяти на власний розсуд. Більш важливий її аспект - вміння людини брати на себе відповідальність за свої дії та їх наслідки. А хіба самостійність не приходить до людини сама собою в ході дорослішання? На жаль, так думають багато батьків і помиляються. В результаті до підліткового віку дитина виявляється або занадто безпорадною для своїх років, або починає надто активно стверджувати свою волю, «воюючи» з батьками з усіх молодих сил і часом стаючи абсолютно некерованою. І там, і там про яку б то не було самостійність мова не йде. У першому випадку це очевидно, а в другому - не самостійнiсть, а самоствердження, перший сплеск якого зазвичай доводиться на трирічний вік, а потім може повторитися у підлітка.

Щоб уникнути подібного розвитку подій, треба заздалегідь починати потроху передавати дитині посильну частку відповідальності. Привчання до самостійності - процес довгий, неспішний і поетапний. Років з чотирьох малюкові необхідно придбати елементарні навички самообслуговування: одягатися-роздягатися, самостійно їсти, вмиватися, користуватися туалетом.

Старший дошкільний вік (4-6 років) - дуже вдалий час для того, щоб почати навчати дитину правилам, існуючим в родині, і вчити її підтримувати прийнятий в будинку порядок. У цьому віці діти найбільш сприйнятливі до теми порядку, цікавляться правилами і хочуть дотримуватися їх. При цьому недостатньо розповісти про правила один раз - цю розмову необхідно відновлювати щоразу, коли порядок порушується.

Самостійність дитини буде проявлятися в дотриманні правил без нагадування про них. Молодший школяр вчиться самостійно організовувати особистий простір, розміщуючи на свій розсуд іграшки та шкільне приладдя, ведучи щоденник і зошити. Ближче до середньої школи до цього додається відповідальність за виконання уроків і якихось обов'язків по дому. Підліток просувається в самостійності далі, навчаючись розподіляти час між різними заняттями і захопленнями. Якщо він отримує від батьків кишенькові гроші, то також вчиться планувати свої витрати.

У цей час батьки повинні всіляко підтримувати дитину, хвалити за успіхи, відзначати досягнення. Передавати досвід за наступною схемою: показуємо - робимо разом з дитиною - контролюємо - передаємо відповідальність. У разі збою слід повернутися на крок назад. При кожному порушенні заведених в будинку правил вказуємо на помилки. Безлад в речах, небажання брати посильну відповідальність за щось - зазвичай результат незнання правила або його відсутності.

Регулярно проводьте з дитиною «розбір польотів»: що у неї вийшло, що ні і чому. Завершення кожного етапу навчання може стати маленьким «святом дорослішання». Наприклад, в день народження, в Новий рік або в кінці навчального року можна відзначити, чому дитина навчилася за цей рік, що вона тепер вміє і що батьки їй відтепер можуть довірити.

Найчастіше розмовляйте з дитиною про те, як людина стає дорослою, чим дорослі відрізняються від дітей, як виходить, що людина спочатку чогось не вміє, а потім вже може це зробити. Читаючи разом книжки і дивлячись фільми, обговорюйте ситуації, де герої розвиваються, зростають, чогось вчаться. Пояснюйте дитині, що дорослість - це можливість вибору дій і несення відповідальності за свій вибір. Коли дитина на прикладі мами і тата бачить, що самостійнiй людині жити краще, ніж тому, хто боїться відповідальності, коли вона з дитинства знає, що потрібно самій приймати рішення і відповідати за них, без страху і оглядки на когось збоку, навряд чи виросте несамостійною. Дуже важливо, який приклад батьки подають дітям.

• Очiкування малюка
• Новонароджений
• Перший рiк життя
• Вiд року до трьох
• Вiд трьох до семи
• Одяг та iграшки
• Домашнi тварини
• Подорож з дитиною