Як уникнути розчарувань

від школи

Переважна більшість дітей вперше відправляються до школи сповнені наснаги та ентузіазму. Вони розуміють або хоча б інтуїтивно відчувають, що це означає стати в своєму розвитку на сходинку вище, ближче до світу мудрих і сильних дорослих, в який не терпиться скоріше увійти.

Минають дні й тижні, і початкова наснага змінюється іншими почуттями, правда, далеко не однозначними. Одні діти порівняно легко проходять період адаптації і відчувають себе в школі цілком комфортно. Але чимало й таких, кого швидко відвідує розчарування. Шкільне життя для них ризикує на довгі роки перетворитися на тяжкий тягар з прикрощів і образ.

Проблема шкільної дезадаптації до цього часу освітлена вкрай однобічно. Пафос більшості таких робіт зводиться до того, що, коли учень незатишно почуває себе в класі, то в цьому винен він сам. І почасти батьки, які не зуміли сформувати у нього готовність до шкільного навчання - пізнавальну, мотиваційну, емоційну і іншу. Непідготовленiй дитині доводиться в школі тяжко. Початкові труднощі можуть закріпитися і вилитися в стійку шкільну дезадаптацію. Але це лише ода сторона проблеми. Про іншу й донині говорити не прийнято.

Вважається, що в школі дитина просто зобов'язана бути щасливою, якщо тільки в ній самій немає якоїсь вади. Однак природа школи така, що породжує безліч проблем, які часом ставляться в провину дитині. Звинувачувати беззахисного - легко і безпечно. Але зі вступом до школи життя дитини різко змінюється, причому не тільки в кращу сторону.

Неминуче виникають проблеми і труднощі. Вони більш-менш гострі в кожному конкретному випадку, однак не позбавлений від них практично ніхто. Адже наша школа - це традиційно дуже жорстка авторитарна структура, з суворими, не завжди зрозумілими порядками і заборонами, з високими вимогами до дисципліни і покори.

Дитині, яка потрапила під владу цієї структури, доводиться звикати до обмеження волі, до необхідності дотримуватися суворого розпорядку, підкорятися чужим і часто малосимпатичним людям, бути однією з багатьох, а не єдиною, відчувати ставлення не завжди щире і справедливе, а часом і недоброзичливе. До речі, саме тому вихованці дитячого садка в порівнянні з "домашніми" дітьми дещо легше адаптуються до школи (незалежно від їх розумових здібностей). Вони вже трохи звикли до всіх цих особливостей суспільного виховання.

Дитячий садок може гірше або краще справлятися з пізнавальним розвитком дітей, з їх інтелектуальною підготовкою до школи, проте в плані вростання в авторитарну піраміду підпорядкування він готує дітей бездоганно. Те, що може шокувати в школі "домашню" дитину, для випускника садка вже звично. Він уже пару років тому виплакав свої образи і емоційно загартувався.

Першокласник, особливо "домашній", реагує на всі труднощі так, як реагує будь-яка дитина на будь-яку напружену ситуацію. При цьому треба пам'ятати: шести-семирічна дитина ще не цілком здатна підшукати потрібні слова, щоб висловити свої переживання. Вона може не скаржитися на прикрощі і тривоги, але про це досить явно сигналізують зміни в поведінці.

Буває, що дитина повертається зі школи незвично тихою і млявою. Звичайно балакуча, вона раптом перестає ділитися своїми враженнями, вважає за краще мовчати, ні на кого не скаржиться, просто мовчить. Перш цілком здорова дитина починає регулярно нарікати на нездужання: то у неї болить голова, то живіт. Причому зазвичай вранці, перед відходом до школи. І виключно в будні дні, у вихідні настає помітне поліпшення.

Буває й інша реакція - перезбудження, дратівливість, рухове розгальмування. Саме на це найчастіше скаржаться вчителі початкової школи: дитина непосидюча, надмірно рухлива, не вміє зосередитися. І вчителі по-своєму мають рацію: зовнішнє враження саме таке. Але це - лише симптом того напруження, яке обтяжує дитину. Адже їй дійсно дуже нелегко.

Важко звикнути з необхідністю рано вставати, швидко вмитися, одягтися, снідати. Та й батьки торсають її, підганяють. І малюк відправляється в школу знервованим і приголомшеним. А чи може добре пройти день, що почався рано вранці зі скандалу? І чи можна чекати від дитини в школі зосередженості і зацікавленості?

Якщо не всі шкільні проблеми в нашій владі, то вберегти дитину від ранкового стресу батькам цілком під силу. Перехід від сну до активного дня - справа тонка, різкості тут недоречні. Треба утриматися від високих тонів. І будити дитину краще заздалегідь, розтягнувши цей процес хвилин на десять.

Ще одна проблема - ранній сніданок, через який виникають конфлікти майже в будь-якій сім'ї. Кожна мама переконана, що неприпустимо відправити дитину в школу голодною. В результаті її годують майже насильно. Мало того, що користі організму це не приносить, так ще й погіршує настрій. Але ж душевна рівновага з ранку набагато важливіша сотні калорій, яку можна добрати і пізніше. Та це - домашні проблеми.

В класі ж виникають інші, більш серйозні. Адже школа вимагає від учня повної перебудови поведінки, відмови від багатьох звичок. Батьків часто розчулює дитяча безпосередність, жвавість, веселість, особливо, якщо дитина в сім'ї єдина. Однак, опинившись в школі, улюбленець раптом стикається з тим, що він тепер у владі інших дорослих, які, схоже, зовсім не так люблять і вже точно не розчулюються його витівками.

Дитина насилу усвідомлює, що тепер вести себе треба зовсім по-іншому: дотримуватися дистанції (в найширшому сенсі), не проявляти ініціативу, а чекати, коли тебе запитають, та й просто висиджувати запропонований час, навіть якщо дуже нудно. І дитина відволікається, не може встежити за розповіддю вчителя, допускає незручності і помилки. На найближчих батьківських зборах мамі належить дізнатися, що дитина "не дисциплінована" і "недостатньо старанна".

Батьки не повинні поспішати приймати цей вирок на віру, адже бездоганних учнів взагалі не буває, це скоріше ідеалістична абстракція, породжена вчительською уявою. До того ж, багато великих людей в школі були нікчемними учнями. Напевно, не варто відразу заперечувати вчителям, вони до цього не звикли і дуже такого не люблять. Просто не треба забувати, що вчителька бачить дитину по-своєму. Батьки дуже помиляться, якщо свій погляд замінять на вчительський. Найголовніше - звільнитися від ілюзій і міфів, які свого часу добряче попсували життя вам, а тепер можуть пошкодити і дитині.

Міф перший: "Школа - другий дім". Дiм у дитини один. І не треба перекладати на чужих людей те, що для вас найцінніше і значиме. Школа живе за іншими законами, і закони рідної домівки в ній не діють. Так що ж вона для дитини, якщо не дiм? Обов'язок, робота, справа. Добре, якщо справа стає улюбленою. Але чи всі ми в житті займаємося улюбленою справою? Частіше буває інакше: робота не дуже цікава, а то і неприємна, але необхідна! Значить, потрібно набратися терпіння і виконувати обов'язок, а не морочити голову собі та іншим солодкими ілюзіями. Адже самі-то ми в них не віримо.

Міф другий: "Вчителька - друга мама". Мама в дитини теж одна. Роль матері вчителька нехай грає для власних дітей, а для учнів вона - вчитель. Це зовсім інша роль, теж досить гідна, але інша. Вона обов'язково вимагає такту, милосердя, розуму. Але злиттю споріднених душ, самовідданiй взаємнiй любові тут взятися нізвідки.

Міф третій: "Вчитель завжди має рацію". А чи зустрічали ви взагалі хоч одну людину, яка завжди права і ніколи не помиляється, повністю позбавлена недоліків, забобонів і помилок? Не буває таких людей! Навіть серед педагогів. Як у будь-якої людини, в кожного вчителя є свої індивідуальні особливості, не завжди позитивні, і особисті проблеми, а їх печать неминуче лягає на стиль відносин з дітьми. Багато з нас в не такі вже далекі шкільні роки сьорбнули чимало прикрощів через те, що наші батьки свято вірили зазначеним міфам. То ж не треба повторювати їх помилок.

Сказане зовсім не слід сприймати як гнівне викриття школи. Зрештою, всі ми винесли з шкільних років багато приємних спогадів про улюблених учителів і добрих товаришів, про хвилини радості і захоплення. Але таких спогадів було б набагато більше, якби не нав'язані рожеві окуляри, що не дають розрізнити шорсткості і гострі кути, які через це ранять ще болючіше. Відправляючи дитину в школу, треба відкинути ці окуляри. Так легше буде вберегти свою дитину від "ударів". Та й очевидні переваги школи розглянути більш тверезо.

• Очiкування малюка
• Немовля
• Перший рiк життя
• Вiд року до трьох
• Вiд трьох до семи
• Одяг та iграшки
• Домашнi тварини
• Подорож з дитиною