Чи існує дитяча сексуальність

Зараз вже ніхто не сперечається з тим, що секс все-таки є. Після довгих років сором'язливого замовчування і потім бурхливого сплеску відвертості ставлення до нього майже втратило нездоровий відтінок. Мабуть, єдина тема, яка продовжує викликати гостру полеміку, це так звана дитяча сексуальність. Інтерес вчених до цієї теми виник на рубежі XIX-XX століть. Книга німецького доктора Альберта Моля «Статеве життя дитини» справила в ті роки ефект бомби, що розірвалася. Але справжню революцію в цьому питанні ознаменувало створення Зигмундом Фрейдом теорії дитячої сексуальності.

Ідеї Фрейда отримали поширення у всьому світі, а тепер і в нас, і, на жаль, поверхневе, не зовсім вірне трактування. Завдяки йому дитина постає таким собі монстром, який з малих років стурбований кровозмісними фантазіями і еротичними іграми. А таке розуміння дитячої сексуальності далеке від істини. Видатний послідовник Фрейда французький психоаналітик П'єр Дако підкреслює: дитячу сексуальність не можна ототожнювати з відправленням статевої функції, так як сама ця функція в організмі ще не оформилася.

Дитина не може прагнути до статевого задоволення, оскільки до цього просто не дозріла. Поведінка дійсно з малих років визначається приналежністю до своєї статі і в цьому сенсі має статеве забарвлення. Саме в такому значенні слід говорити про дитячу сексуальність, а акцентування еротичних моментів було б невиправданим перебільшенням.

Але як же пояснити такі особливості дитячої поведінки, як сексуальні інтереси, еротичні ігри, нарешті, онанізм? Дійсно, більшість дітей ще в дошкільному віці проявляють підвищений інтерес до статевоі сфери, до проблеми дітонародження і т. п. Втім, дітям взагалі властива підвищена допитливість - для них це засіб пізнання навколишнього світу. Їх цікавить буквально все, в тому числі і «це». Тобто сексуальний інтерес дитини, по суті, компонент загального пізнавального інтересу.

Загострення інтересу до статевоі сфери дійсно може статися. І, як правило, воно буває спровоковано самими дорослими. Адже майже на будь-яке питання батьки спокійно відповідають, а питання, що стосуються статі, часто викликають у них збентеження, обурення, прагнення ухилитися від відповіді. Не будемо забувати, що теорія Фрейда склалася в епоху пуританських звичаїв, коли «нездоровий» дитячий інтерес прийнято було суворо припиняти.

Сьогодні, коли існує навіть дитяча енциклопедія сексуальності, багато батьків легко знаходять на будь-які питання цілком прийнятні відповіді. І, як з'ясовується, дитячий інтерес, будучи адекватно задоволений, не набуває нездорового забарвлення і часто взагалі сходить нанівець.

Значить, слід говорити дитині правду? Так, слід. І нехай це нікому не здасться дивним, протиприродним, недоречним. На дитячі питання необхідно відповідати. Головне - як. Відповіді типу «малий ще...» проблему не вирішують, а, навпаки, посилюють. Спроби перевести розмову на іншу тему - варіант, в принципі, відповідний, але важко здійсненний: дитину такий прийом навряд чи влаштує, і вона, швидше за все, повернеться до свого запитання.

Байки про лелеку, капусту і покупку дітей в магазині можуть на короткий час розрядити ситуацію. Однак незабаром дитина так чи інакше дізнається, що була незграбно обманута, і це надовго підірве її довіру до батьків як до джерела достовірної інформації.

В інформуванні дітей з питань статі важливо не перегнути палицю, не поспішати донести до малюка відомості, що його не стосуються і не цікавлять. Інформація важко доступна розумінню може породити абсолютно непотрібні роздуми і фантазії, а може і травмувати. Відповідні питання дитина задасть рано чи пізно. У більшості випадків, на думку батьків, навіть занадто рано, але тут, однак, ніколи не буває «занадто» - якщо інтерес з'явився, він вимагає задоволення.

І він не повинен застати батьків зненацька, відповіді треба заздалегідь продумати або відшукати в науково-популярній літературі. А ось наскільки корисна така література самій дитині, навіть якщо їй вона і адресована, - питання спірне. По крайнiй мiрi, перш ніж читати з сином або дочкою новомодну енциклопедію, батькам слід спочатку самим з нею ознайомитися і вирішити, чи відповідає вона їх моральним уявленням, та й рівню розвитку дитини.

Дитячий пізнавальний інтерес лежить і в основі так званих еротичних ігор. Не секрет, що багато дошкільнят задовольняють свій інтерес до будови людського тіла, граючи в «лiкарів», в «тата і маму» і т. п. Зовні такі ігри дійсно справляють враження сексуальних маніпуляцій: тут і оголення, і інтимні дотики, й інше. Але і в цій ситуації обурення дорослих навряд чи доречне. Задоволення інтересу настає швидко, і подібні ігри самі собою сходять нанівець. Якщо ж дітей за цею «розпустою» соромити і карати, то в результаті можна отримати той самий нездоровий акцент, який лякає дорослих.

Гнів батьків може лише підігріти інтерес, вже майже задоволений і вичерпаний. Тому переслідувати такі ігри не варто, в звичку вони напевно не увійдуть. Дорослим треба лише зайняти дітей чимось не менш цікавим. І вже, зрозуміло, неприпустимі акценти на сексуальну сторону ситуації. До речі, характерно, якщо в родині є діти різної статі, не сильно розрізняються за віком, і вони мають можливість побачити одне одного оголеними в буденній побутовій обстановці, то їх подібні ігри взагалі анітрохи не захоплюють.

Що стосується мастурбації, то про сексуальне забарвлення цього явища мову можна вести лише починаючи з підліткового віку, тобто в міру наближення статевої зрілості. Деякі автори вживають більш звичний термін «онанізм», проте він відноситься лише до хлопчиків, а звичка стимулювати свої статеві органи зустрічається і у дівчаток.

Для представникiв тої й іншої статi це явище позначається як мастурбація. Якщо «нездорова пристрасть» з'являється в більш ранньому віці, то в цих випадках вона має характер нав'язливої звички, такий же, наприклад, як коли дитина смокче палець або гризе нігті.

Ця звичка може мати невротичну природу, тим більше, якщо суворо переслідується дорослими. Найчастіше вона спостерігається у тих дітей, які з дитинства виховувалися жорстко, суворо, надмірно вимогливо, або у тих, хто мав явний дефіцит уваги з боку батьків. Такі діти довго залишалися одні в ліжку, їх рідко брали на руки і не заколисували, якщо вони погано засинали.

Рано відлучені від материнських грудей, вони не знайшли задоволення і в сосцi, яку теж незабаром відібрали. В умовах нестачі ласки і вражень дитина, надана собі, відчуває нудьгу або страх, шукає заспокоєння і відволікання в небагатьох доступних діях: маніпулює частинами свого тіла, смокче палець або губу, куйовдить волосся, вухо, ніс, нарешті, статеві органи.

Спочатку вона вдається до подібних дій тому, що відсутня мама. Коли ж стурбована мама з'являється поруч і поспішає відвернути дитину від нав'язливих занять, це вже не привертає уваги: дитина зайнята сама собою. Так відбувається перебудова всієї життєвої орієнтації малюка. Спочатку він прагне до припливу зовнішніх вражень і позитивних емоцій. Якщо мама поруч, вона задовольняє цю потребу. Якщо ж її немає, то розвиток дитини не просто загальмовується, а як би повертається у внутрішньоутробний період.

Дитина сама себе втішає і заспокоює, джерело вражень також шукає в собі. Погана звичка стає необхідним ритуалом самозаспокоєння, відволікання від страхів і занепокоєння, компенсацією нестачі спілкування. Ніжні дотики материнських рук, поцілунки передбачені природою в складних механізмах дозрівання дитини. Cамостімуляція у вигляді смоктання пальців, губ, в тому числі і мастурбації виникає як еквівалент природної стимуляції у тих дітей, яким бракує дотику люблячих рук. Така самостимуляция може перерости в звичку і розтягнутися на довгі роки.

Якщо звичка сформувалася, батьки повинні боротися з нею, а не з дитиною. Прямолінійна наполегливість при цьому тільки дратує малюка і провокує конфлікти. Покарання і залякування можуть привести до зникнення зовнішніх симптомів. Однак за подібним «лікуванням» завжди важке потрясіння, так що психологічні наслідки вжитих заходів можуть виявитися важчими усуненої звички.

Позбавлення від мастурбації вимагає часу чи не більшого, ніж те, яке пішло на її становлення. В основі виникнення такої звички лежить недолік уваги до дитини, і для її усунення цей недолік необхідно терпляче заповнювати. Захоплюючи дитину цікавими заняттями, спілкуючись з нею, батьки допомагають зжити ті глибинні внутрішні переживання, які породили неприємні дії.

Боротьба з мастурбацією - це завжди боротьба з тривожністю, невпевненістю, песимізмом, але аж ніяк не з «хибними нахилами». Виховання, безумовно, не повинно бути безстатевим. Тобто дітей з малих років слід виховувати як хлопчиків або як дівчаток, майбутніх чоловіків і жінок. Але саме майбутніх, не поспішаючи приписувати те, до чого їм ще належить дозріти.

Узагальнюючи сказане, можна з упевненістю стверджувати, що якщо так звана дитяча сексуальність не буде підстьобнута необачним поводженням батьків, то дана проблема сама по собі не виникне, бо в дитячому віці нема абсолютно ніяких внутрішніх природних джерел.

р160*600