Проблема дитячого сну

в шкільному віці

Учень на уроці неорганізований і млявий, не здатний зосередитися. Дохідливе і ясне, здавалося б, пояснення вчителя наштовхується на його відсутній погляд і насилу поборюване позіхання... Його відповідь бiля дошки невиразна, немов він не може пригадати вивчений матеріал і навіть необхідні слова підшукує не відразу. Письмова робота рясніє безглуздими помилками, переважає пригнічений настрій, який теоретично підковані дорослі вже поспішають діагностувати як депресію, самооцінка нестійка і переважно занижена.

Знайома картина, чи не так? У ній багато хто може легко впізнати портрет типового слабкого учня, який страждає від недостатньої довільності поведінки і до того ж, досить імовірно, обділений розумовими здібностями. Спрямований на консультацію до шкільного психолога, він в більшості випадків підтверджує справедливі побоювання.

Результати діагностичних тестів свідчать про емоційну нестабільності й інтелектуальне відставання. І у психолога, мабуть, вже готовий гнітючий «діагноз», переповнений страшними термінами - від недостатньої сформованості когнітивних процесів і аж до синдрому дефіциту уваги. Втім, не треба поспішати з вироком.

Ситуація явно неблагополучна, що й казати, але чи варто шукати їй громіздке і складне пояснення, коли в багатьох випадках досить простого? Адже часто всі зазначені симптоми свідчать лише про те, що дитина просто-напросто не досипає! Причому далеко не завжди шкільні навантаження, нібито надмірні, у цьому виннi.

До недавнього часу проблема дитячого сну не привертала великої уваги вчених, за винятком, мабуть, порушень сну невротичного характеру. Для дітей давно встановлені вікові норми сну і негласно вважалося, що дотримуватися їх ніщо не заважає. Однак з недавніх пір вчені iз занепокоєнням відзначають, що насторожуючi прояви синдрому хронічної втоми все частіше зустрічаються вже в шкільному віці (причому, навіть в молодшому). Найпростіше було б пояснити це явище шкільним перевантаженням. Але це привабливе своєю простотою пояснення у розсудливих людей мимоволі викликає сумнів.

По-перше, справедливе для окремих гімназій і ліцеїв, воно здається дуже перебільшеним для звичайних масових шкіл, в яких вчиться переважна більшість дітей. Там навчальні навантаження зовсім не вимагають від школярів виняткової самовіддачі. До того ж, чимало дітей до неї не схильні - вони рефлекторно противляться будь-яким спробам їх «перевантажити», немов включаючи якийсь внутрішній запобіжник. Перевтома від навчальних занять іноді виникає у дітей дуже мотивованих на навчальні досягнення, але чи багато таких?

По-друге, симптоми хронічної втоми спостерігаються не тільки в наших школах, але навіть в американських, де їм, здавалося б, взятися абсолютно ні звідки. Навчальний рік там на місяць коротший, ніж у нас, домашні завдання в більшості шкіл не прийняті, а програма полегшена настільки, що випускники часто не мають уявлення не тільки про логарифми, але навіть про дроби (необхідний для атестата бал цілком набирається заліками з фізкультури, домоводства і т.п.). Проте, кидається в очі, що недосипання школярів в останні роки стало явищем повсюдним - воно поширилося по всьому світу, від Ісландії до Австралії.

Встановлена ​​чітка закономірність - чим коротша тривалість сну, тим нижча самооцінка і успішність. Крім того, виявилася тенденція до зменшення часу сну в міру переходу в кожен наступний клас. Причому, це зменшення супроводжуватимется зниженням самооцінки і поширенням депресивних симптомів (зокрема, у дівчаток ця тенденція більш виражена).

Практично повсюдно відзначається ще одна тенденція - збільшення тривалості сну у вихідні як мінімум на півгодини. Вчені вважають, що це явище відображає не стільки брак дисципліни, скільки потребу заповнити недолік сну, що накопичився за тиждень. А чим же, якщо не шкільним перевантаженням, він може бути викликаний?

Своє пояснення пропонують психологи з Оксфордського університету. В ході проведеного ними опитування понад тисячi сімей з'ясувалося, що, на думку 20% батьків, діти сплять на 2-5 годин менше, ніж батьки в їхньому віці. На думку психолога Л. Виггс, ці діти належать до першого покоління, у якого є безліч різних занять в якості альтернативи нічного сну. Більшість англійських дітей в наші дні мають окремі кімнати, а в них - телевізори і комп'ютери, підключені до глобальної мережі. Мобільні телефони є майже у всіх підлітків і в багатьох учнів початкових класів.

Ці «чудеса прогресу» і виявляються головними «викрадачами сну». Пізні телепрограми, комп'ютерні ігри та мережеве спілкування, обмін текстовими повідомленнями по мобільних телефонах відтягують час відходу до сну далеко за північ. У ліжко дитина може укладатися відразу від телеекрану чи монітора, не випускаючи з рук телефон, а це виливається в проблеми із засинанням. Поки вляжеться збудження, проходить хвилин сорок, тоді як в звичайних умовах на засинання потрібно чверть години, а то й менше.

Доктор Виггс у зв'язку з цим справедливо вважає, що батькам слід дбати про оптимальний режим сну дітей не на словах, а на ділі. Треба приділяти хоча б 15 хвилин перед відходом до сну дружньому необтяжливому спілкуванню, що дозволяє дитині заспокоїтися. Важливо також щовечора лягати в один і той же час. Так чи інакше, прагнення дитини зайву годинку повалятися в ліжку у вихідний повинно насторожити.

І справа тут, зрозуміло, не в тому, щоб в неділю будити за шкільним розкладом. Просто це привід задуматися, чому порушується режим сну, і подбати про його дотримання насамперед в будні. А тоді, можливо, стане менше причин для невдоволення поведінкою дитини і її успішністю.

• Очiкування малюка
• Немовля
• Перший рiк життя
• Вiд року до трьох
• Вiд трьох до семи
• Одяг та iграшки
• Домашнi тварини
• Подорож з дитиною