Як дитині створити

умови для самостійності

«Дитина не хоче наводити порядок у своїй кімнаті, робити уроки і збирати портфель, ледача і забудькувата» - такі скарги можна почути від багатьох мам. Які помилки вони допускають у вихованні і як виправити ситуацію?

Надмірна турбота - ворог самостійності. Гіперопіка дуже псує життя батькам та їхнім дітям. Трирічна дитина, яка самостійно не може поїсти, одягнутися, сходити в туалет - це часто наслідок маминої тривоги: «раптом залишиться голодною?», «раптом забрудниться?». Потреба в їжі природна для дитини, і дійсно голодна трилітка їстиме сама, якщо перед нею поставити тарілку з їжею. Звичайно, спочатку вся кухня буде в каші, але цей період триватиме не довго. Вибирайте, що для вас краще - кілька років сидіти над дитиною з ложкою чи витратити місяць на її навчання.

Дійте поступово. Буває, мама прочитає статтю і заявляє: «З мене досить, тепер ти станеш самостійним!» Чи варто говорити, що єдиним результатом таких слів швидше за все буде стрес? Дитині складно різко перебудуватися. Складно зрозуміти, чому мама завжди годувала з ложки, а тепер змушує їсти самостiйно. Замість цього постарайтеся захопити малюка грою, нехай спочатку «погодує» улюблену іграшку, а потім поїсть сам.

Запропонуйте змагання хто швидше з'їсть кашу або скажіть: «почни їсти сам, а я тобі допоможу через п'ять хвилин». Повідомте, що ви йдете шукати його улюблену казку або дзвонити татові, щоб купив додому щось смачне. Обов'язково хваліть, заохочуйте і мотивуйте. За невдалі спроби ні в якому разі не сваріть. Перші успіхи надихнуть малюка все більше пробувати діяти самостійно.

Створіть умови для навчання. Прагнення до самостійності закладено в кожній дитині, тому головна порада батькам - не заважати. Якщо малюк каже «я сам», дайте йому шанс хоча б спробувати. Не критикуйте, якщо з першого разу вийшло не ідеально. Часто у мами не вистачає часу, особливо вранці, коли треба встигнути відвести дітей в садок і не запізнитися на роботу. В таких ситуаціях можна допомогти дитині одягнутися, але ввечері, коли повертаєтеся додому, не квапте її. Нехай сама збере свої речі, йдучи з дитячого садка, і переодягнеться. Витратьте на це зайві півгодини, зате заощадите набагато більше часу в майбутньому.

Позбавляйтеся від перфекціонізму. Ще одна перешкода на шляху до самостійності - це бажання мами, щоб все було ідеально. Дитина нагодована, чиста, уроки зроблені, портфель складений, причому швидко і без втрат для навколишнього середовища. Зрозуміло, що дитина все це буде робити повільно і не так добре, як ви, але дайте їй можливість навчитися! Допомагайте, підтримуйте, мотивуйте, але не робіть замість неї.

Дитина вчиться заради навичок чи заради оцінок? Ставтеся до помилок спокійно. Нехай домашнє завдання перестане бути вашою відповідальністю. Адже в школі вчиться дитина, а не батьки. У вас мета - щоб вона чогось навчилася чи щоб зошит сподобався вчителю? Висновок простий: дайте дитині час і право на помилки, на те, щоб здійснювати якісь дії неідеально. У помилках і недосконалості немає нічого кримінального.

Не полегшуйте дитині життя. Є школярі, які так і не навчилися зав'язувати шнурки. Де було вчитися, якщо з дитинства вони носять взуття тільки на липучках? Намагаючись максимально полегшити дитині життя, батьки роблять ведмежу послугу, позбавляють можливостей і права вибору. Адже якщо малюк освоїв і шнурки, і липучки, розширюється можливість вибору взуття. Приклад зі шнурками досить простий, але добре демонструє закономірність в цілому. Чим більше ви полегшуєте і спрощуєте життя дитині, тим більше обмежуєте її вибір. Тому що, чим більше різних навичок, тим ширший вибір і впевненіше почувається людина.

Частіше будьте "забудькуватими". Гарна приказка: «У кожної забудькуватої дитини є мама, яка про все пам'ятає». Сучасним дітям більше не потрібно записувати домашні завдання в щоденник, повідомляти батькам про поїздки, збір грошей для класу або про необхідність принести в школу саморобку. Адже мами створили в месенджерах спеціальні чати і діляться всією інформацією. Якщо дитина щось забула, мама тут же кидається на виручку. Забула про виріб? Мама і тут врятує від негативних наслідків. Встане в 5 ранку і буде клеїти пап'є-маше. Забула вдома змінне взуття? Тато запізниться на роботу, але встигне з'їздити додому на машині.

Хочете, щоб це тривало довго? Якщо нi, дайте дитині можливість зіткнутися з наслідками її забудькуватості. Не записала домашнє завдання? Нехай сама дзвонить однокласникам і дізнається, що задали. Забула про виріб? Ймовірно, отримає погану оцінку. Це теж корисний досвід. І, швидше за все, зможе знайти рішення, як сьогодні обійтися без змiнного взуття. Але хіба не потрібно допомагати дитині? Де межа між вихованням самостійності і байдужим ставленням до дитини? Цю межу можна встановити. Наприклад, оголосити правило: «Якщо тобі потрібно, я готова допомогти з уроками, але тільки до 21.00. Після цього починається мій особистий час».

Введіть постійні правила. Буває, дитина вже все вміє, але просто лінива. Яскравий приклад - не хоче збирати іграшки, складати їх на свої місця. Ситуація ускладнюється тим, що порядок в кімнаті не є особистою потребою малюка. Йому цілком комфортно і з розкиданими по всій квартирі машинками. У цій ситуації варто ввести правило: «В нашій сім'ї перед тим як лягти спати, прийнято наводити порядок в кімнаті. Після гри всі машинки повинні стояти на своїх місцях».

Важливо дотримуватися цього правила постійно, а не так, що сьогодні вже пізно, приберемо іншим разом. Важливий момент: у дитини має бути стільки іграшок, скільки вона в силах самостійно скласти на свої місця. Погодьтеся, зібрати 2-3 машинки набагато простіше, ніж 20-30. Скажіть, що всі іграшки, які залишилися розкиданими, ви приберете на антресолі як непотрібні до кращих часів. Так і поступiть, якщо дитина не зібрала всі.

Відокремте вашi правила від чужих. Деякі мами скаржаться, що батьки привчають дитину до самостійності, а бабуся все робить сама, псує виховний процес. В такому випадку постарайтеся пояснити дитині, що у бабусі вдома свої правила, а у вас - свої. Вона не робить нічого поганого. У неї в гостях можна діяти за її правилами, але у себе вдома слід чинити інакше. Зазвичай діти добре це розуміють, і проблема швидко вирішується. Набагато гірше, якщо ви з бабусею живете в одній квартирі. Тут потрібно пробувати домовлятися з самою бабусею, аргументувати свої прохання і методи виховання.

Спробуйте стратегію «ледачої мами». Зовсім позбавити дитину допомоги теж неправильно. Можна запропонувати таку послідовність дій: спочатку показувати, як треба, потім робити це разом з дитиною, на наступному етапі - допомагати, контролювати і в підсумку дозволити зробити самостійно. Хвалити за будь-які спроби самостійності, мотивувати, заохочувати в процесі.

Звичайно, не варто звалювати на дитину зовсім вже дорослі обов'язки і ігнорувати її прохання про допомогу. Але поїсти, одягнутися, зробити уроки, зібрати портфель і навести порядок в своїй кімнаті під силу кожній дитині з певного віку. Цей вік визначають батьки, але можливо, багатьох з них здивує, на що здатні діти, якщо створити умови для розвитку самостійності. Іноді для цього достатньо просто не заважати, не вступати в процес зі своєю допомогою, якщо дитина про це не просить.

• Очiкування малюка
• Немовля
• Перший рiк життя
• Вiд року до трьох
• Вiд трьох до семи
• Одяг та iграшки
• Домашнi тварини
• Подорож з дитиною