Телевізор шкодить дитячому здоров'ю

В наш час телевізор - не просто електроприлад і не тільки джерело інформації. Для багатьох це найкращий співрозмовник, добрий приятель, а для когось - няня. Не так уже й рідко йому довіряють догляд за дітьми. Адже він і справді непогано справляється з цим завданням: ніколи не залишить дитину саму в кімнаті, не покарає без причини, завжди розважить, підніме настрій, допоможе з'їсти нелюбимий суп, навчить новому. Для зайнятих батьків, бабусь і дідусів домашній екран - незамінний помічник!

Але, на жаль, допомога «теленянi» не так нешкідлива, як здається на перший погляд. Насправді вона таїть в собі чимало «підводних каменів», і досить небезпечних. Так, телевізор цілком може виконувати функцію няні, що приходить до дитини на пару-трійку годин на тиждень і чітко виконує батьківські розпорядження, в цьому немає нічого поганого. Але ось на роль кращого друга або старшого брата він категорично не підходить.

У дитячих офтальмологів, неврологів, психологів і логопедів до телевізора маса претензій. Мерехтливий телеекран, на якому змінюються 24 кадри в секунду, - це завжди підвищене зорове навантаження, до якого не до кінця сформованi органи зору дітей особливо чутливі. Якщо таке навантаження відбувається регулярно, це - прямий шлях до розвитку короткозорості. Але не тільки.

Як відомо, сітківка ока передає інформацію безпосередньо в мозок, який і відповідає за сортування та обробку отриманих даних. Від нескінченно мелькаючих картинок дитяча нервова система досить швидко перезбуджуєтся. Якщо ж так відбувається кожного разу, наслідки не змусять себе довго чекати: тісна дружба з телевізором обертається для малюка примхами, головними болями, порушеннями сну і апетиту, а також, як це не сумно, істеричними припадками і судомами.

Нерідко у юних телеглядачів формуються й певні риси характеру, що роблять їх схожими один на одного, - це запальність і агресивність, що поєднуються з неуважністю і загальмованістю реакцій, схильність до ліні. Поява синдрому дефіциту уваги у дітей в чималому ступені пов'язана з їх прихильністю до ТВ і комп'ютерних ігор.

Багато молодих мам впевнені, що дитячі розвиваючі телепрограми йдуть на користь малюкам, які мають проблеми з мовою, але й тут телевізор здатний нашкодити. Справа в тому, що сидіння перед екраном - це пасивне проведення часу, яке гальмує розвиток у дитини здатності концентрувати увагу, образно мислити і формулювати думки.

Механічне запам'ятовування слів і понять, яке такі програми зазвичай припускають, формуванню у дітей комунікативно-мовленнєвої активності нітрохи не сприяє. Більше того, воно забирає безцінний час, який мама могла б присвятити дійсно необхідним заняттям з дитиною, а це дуже важливе упущення.

Телевізор викликає залежність - емоційну та інформаційну. Дитина ще швидше, ніж дорослий, звикає до світу яскравих картинок, красивих фантазій, що стрімко розвиваються, і захоплюючих пригод. Без всього цього вона нудьгує, відчуває дискомфорт (аж до фізичного), не отримує задоволення від гри, читання книг, неспішних бесід, прогулянок на природі, походів в театри і музеї. У такої жертви залежності, як правило, погано розвинене творче мислення, не надто багатий словниковий запас і набір телевізійних штампів в голові.

Телебачення погано впливає на дітей. По-перше, це найпотужніший рекламний інструмент, а діти, як ніхто інший, приймають явну і приховану рекламу за чисту монету. По-друге, нинішні телепередачі для дітей не завжди по-справжньому дитячі. Що стосується численних «комп'ютерних» мультсеріалів, то їх персонажі - крім того, що часто мають злісні обличчя і дивну міміку - відверто показують дітям приклади поганої поведінки.

По-третє, творці передач, призначених для сімейного перегляду, намагаються догодити насамперед дорослим. А тому в них допустимі двозначні жарти і вирази, що не підходять для дитячого лексикону. Удавані зітхання серіальних персонажів і вимовлені ними чергові фрази, повторені для більшої засвоюваності, вчать дітей лише байдужості до чужих переживань і поверхневому відношенню до власних.

Заборонити дитині дивитися телевізор - програшний варіант. Навіть наявність вдома повноцінної колекції фільмів не зможе довго утримувати цікавість зростаючої людини, адже в телевізорі стільки всього! На щастя, серед всякого є об'єктивно хороші телеканали і якісні передачі, на які варто опиратися.

Телевізор бажано дивитись разом, навіть якщо дитина вже вчиться в молодших класах, і обговорювати з нею переглянуте: тільки так можна навчити відокремлювати зерна від плевел. І, звичайно, не варто ігнорувати вікові норми часу, який дітям можна проводити перед екраном без шкоди для здоров'я.

Думки фахівців з цього приводу різняться, але незначно. В середньому, до трьох років - це не більше 15-ти хвилин в день, від трьох до семи - до 30-ти хвилин, з семи до десяти - до однієї години, а з одинадцяти років - до двох годин на день. Для дорослих вікових норм не придумано, але і батькам необхідно контролювати час, проведений з пультом в руках.

р160*600