Дітей багато не буває


Дітей, як і квітів на клумбі, має бути багато. Звичайно, не десять, але двоє точно. І не важливо, хто вони: хлопчики чи дівчатка, того й іншого по одному, принадність полягає в їх наявності взагалі. Практично кожна мама знає, хто у неї народиться. Невідомість тільки у тих, хто свідомо просить не називати стать дитини або сам малюк ховає від лікаря інтимне місце. Більш того, зараз можна розрахувати не тільки день народження малюка, але і його стать. Загалом, варто тільки подумати, кого ж ви хочете.

За старих часів прості люди говорили: спочатку няньку, а потім ляльку. Тобто спочатку дівчинку, а потім і хлопчика. Ясна річ, селянам потрібні були ті, що і коня зупинять, і в палаючу хату увійдуть. Навіщо, правда, жінці бути слабкою і ніжною? Вона повинна бути сильною, вміти підтримати коханого, та й свій бізнес не завадить. Ті, хто дотримується такого принципу, не прикладайте ніяких зусиль. Валіть на дочку побільше обов'язків, не дозволяйте їй фарбуватися і зустрічатися з хлопцями, а головне, не пояснюйте їй, звідки беруться діти і що таке жіночність. Ще було б непогано навчити дівчинку забивати цвяхи і віддати її в секцію боксу. При такому підході ви отримаєте ідеальну бабу-робота. До речі, можна таким же чином виховувати і другу, і єдину дочку.

А якщо без гіпербол, то все добре в міру. На частку старшої дитини обов'язково випадають турботи про малюка. А потім, як тільки він підростає, старший тільки і чує: це тобі не можна, помовч, не стукай, відійди від мами, посидь сам. Варто, звичайно, навчити дівчинку піклуватися про малюка, але без обов'язків. Просто щоб допомогти мамі. Але є й інший, теж давній варіант. Його називають "царським". Вінценосним сім'ям потрібен був, перш за все, спадкоємець. А потім вже радість для очей і душі.

Старша дитина, навіть якщо вона старша лише на рік, так чи інакше втягується в процес підростання малюка. Хлопчик з самого дитинства привчається доглядати за дівчинкою. Цілком природно, що заради жінки йому доводиться відмовляти собі в задоволеннях, поступатися іграшками і велосипедом. А якщо звичка приносити маленькiй дамі пляшечку з молоком в ліжко переросте з віком у звичку приносити коханій дівчині каву, що в цьому поганого. Дочка за визначенням буде слабкою і потребуючою захисту. Плюс до всього, старший син і молодша дочка завжди будуть тримати під контролем любовні історії один одного. Та й з нареченими проблем не буде - з його друзів вона вибере супутника для себе, а він з її подруг для себе.

Якщо ж розрахунки підвели або ви навмисно не збиралися народжувати одностатевих дітей, то два хлопчики і дві дівчинки - теж добре. У них спільні інтереси, одні іграшки і немає проблеми в підлітковому віці розселяти їх по різних кімнатах. Однак не варто спокушатися, що діти будуть доношувати один за одним одяг. По-перше, фігури у дівчаток можуть бути абсолютно різними, та й колір очей і волосся теж. Отже, їм піде і буде в пору різне вбрання. По-друге, мода змінюється набагато швидше, ніж ростуть діти. Не завжди ви одягнете на свого малюка те, що було в моді кілька років тому. По-третє, можуть абсолютно не збігатися смаки дітей. Один буде віддавати перевагу спортивному стилю, а інший класицi.

Коли зважитися на другу дитину? Універсальної поради ніхто не дасть. Ясна річ, не варто народжувати другу дитину, якщо ви живете втрьох в маленькій кімнаті або сидите без роботи. Хоча все в світі змінюється швидко і непередбачувано: відразу можна щось втратити або знайти. Так що варто прислухатися до думки фахівців. Вчені зі штату Юта вважають, що найкращий проміжок між пологами від 1,5 до 2-х років.

Якщо інтервали менше, ймовірність народження хворих дітей підвищується. У порівнянні з дітьми, народженими в ідеальному проміжку, у матерів, які завагітніли протягом півроку після попередніх пологів, вірогідність народження недоношених новонароджених на 30-40% більша. У жінок, які народжували наступну дитину більш ніж через 10 років, ризик народження недоношеної підвищується в два рази.

Різниця в 2-3 роки гарна ще й тому, що старша дитина вже не потребує постійного догляду. Вона цілком може сама одягтися і роздягнутися, сходити в туалет, і її не треба годувати з ложки. До того ж, старший уже цілком може доглянути за малюком в ліжечку і дати йому соску або іграшку. Але найголовніше, що діти зможуть разом грати і інтереси будуть загальні.

Хороша різниця і в 7 років. Старша дитина вже вчиться або закінчує перший клас, і ви можете приділяти достатньо часу малюкові, не відволікаючись на навчання. Та й ревнощів старшої дитини можна уникнути: коли вона в школі, ви цілком віддані малюкові, в обід є час на старшого, а там і до вечора недалеко, коли родичі на підмогу прийдуть. Народити ж через 10 років просто хочеться самій. Ви вже повністю забули про токсикоз, пологи і безсонні ночі. Тому дуже хочеться маленького. До тваринного інстинкту.

Сподіватися на беззастережне прийняття старшою дитиною молодшого не треба. Та й навряд чи він захоче возитися в пісочниці, коли саме час закохуватися. Якщо ж не хочете нічого планувати і покладаєтеся на долю, варто враховувати, що діти ростуть, і на протязі всього життя їх підстерігають підступні кризи. Переживши хоча б найпершу і непомітну, ту, що трапляється на першому році життя, ви з жахом хапається за голову і розумієте, що такої впертості і непокори вже не витримати. Рано здаватися. Це лише початок.

Складніше буде в 3-4 роки, 6-7 і 11-12 років. Ось коли вже цілком самостійна людина буде кричати і грубіянити, ляскати дверима і битися в істериці або, навпаки, стане надмірно спокійною і замкнеться в собі, ви зрозумієте, що ходити в протилежному напрямку, дурниця. Набагато гірше, якщо дитина купається в калюжі в 4 роки, в 6 не хоче ходити в школу і волає щоранку, а в 11 просто вас не бачить.

Прояви різні, але загальне одне - всередині дитини відбувається переоцінка цінностей і свого місця в світі. Всі внутрішні терзання пов'язані ще і з біологічними змінами. Загалом, ламає вашого сина або дочку по повній. А тут ще й ви зі своїми заборонами і моралями. Якщо переживати кризи, через рік все вщухне і знову буде спокій і порядок. Звичайно, ви знали, навіщо народжували, і від вас багато в чому залежить, хто з дитини виросте. Не кричіть і краще допоможіть зрозуміти, що ж з нею відбувається. Так може і кризи не станеться.

Тепер уявіть, що відразу після виходу з однієї кризи ви потрапляєте в іншу. При різниці між дітьми, наприклад, 2 роки ви тільки переживши кризу одного року зі старшим, потрапляєте в кризу одного року з молодшим. Відразу ж після того наздоганяє криза 3-х років, і через рік перепочинку знову три роки, але вже молодшому. Те ж з різницею в 5 років. Переживають кожен свою кризу одночасно. Ви за раз, як мама близнюків, вбиваєте двох зайців. Кому що подобається. Або довго і нудно переживати всі капризи і ломки поступово, або відмучитися швидше, але з усіма відразу. До речі, при великій кількості дітей можна порадитися зі старшими або використовувати їх в якості парламентарів.

Страшно народжувати більше одної дитини? І дарма. З досвіду багатьох відомо, що з одною важче. На кого її перемкнути, якщо після роботи хочеться лише в ліжко і вуха заткнути? А хто уроки перевірить? А у дворі хто ходитиме слідом? Так що народжуйте двох, трьох, п'ятьох і радійте, милуйтеся, насолоджуйтеся! Діти - квіти, нехай навіть примхливі, колючі, трапляється, що й отруйні, але дуже красиві!


Популярнi статтi:
Чи потрібні дітям військові іграшки
Правила виконання уроків без стресу
Як змусити дитину наводити порядок
Як реагувати на дитячий обман
Чому діти обманюють