Як реагувати на дитячий обман

Всі батьки стикаються з дитячим обманом. Як на це реагувати? Навіть малі діти, граючи в кухню, надкушують пластмасові муляжі і пісочнi пасочки тільки понарошку. Так що реальність і фантазію розрізняють навіть малюки.

Освоєння досвіду брехні - важливий етап у розвитку людини. Брехня - це більш складний елемент спілкування, ніж дитячі способи привертати увагу через сльози і крик. Приблизно з трьох років слово стає способом регулювання кордонів. Дитина виявляє, що є окремою від інших людиною, що непрозора для оточуючих і у неї є свій світ, про який можна щось розповідати, щось залишати при собі, а щось спотворювати розповідаючи.

Якщо у дитини закріплюється відчуття всевидющого ока батька чи мами, це загрожує серйозними психічними розладами. Винахідливість брехні дійсно може говорити про розвиненість інтелекту і творчих здібностях, проте не варто ставитися до неї як до чогось однозначно прекрасного і заохочувати. У багатьох ситуаціях брехня дитини сигналізує про необхідність переналаштувати систему стосунків у сім'ї.

Як розібратися, коли дитина бреше, а коли говорить правду? Універсальних способів проникнути у внутрішній світ іншої людини немає, і це багато в чому зручно. Інакше будь-яка людина могла б що завгодно нам вселити або вичислити те, що ми хотіли б залишити при собі. Ні дитині, ні дорослому не хотілося б жити в світі повної відсутності особистого простору. Непрямими ознаками брехні можуть бути почухування губ або щік, відведення очей в сторону, квапливість, хвилювання при розмові.

Перш ніж вирішувати, прощати чи не прощати, потрібно розібратися в причинах. Найчастіше брехня дитини свідчить про завищені вимоги, надлишковi заборони, страх відкидання або про надмірності покарань, прийнятих в сім'ї. У цьому випадку батькам потрібно внести зміни в систему заборон, санкцій. Не можна залишати непоміченою, наприклад, брехню про реальне місцезнаходження, реального винуватця події. У подібних ситуаціях необхідно роз'яснити дитині, до яких серйозних наслідків призводить така брехня.

Є ситуації, коли фантазування грає роль внутрішнього психотерапевта. Наприклад, дитина в реальності не змогла впоратися з агресією з боку однокласника, але вдома розповідає, як спритно дала відсіч. Так вона намагається впоратися з безсиллям. Батькам необхідно розповісти дитині про способи не давати себе в образу, нагадати про можливість звернення до дорослих за допомогою.

р160*600