Iгри в пісочниці для вирішення проблем


Люди, навіть дорослі, не випадково тягнуться до піску. Торкаючись до нього руками, ми інстинктивно намагаємося надати певну форму своїм думкам і почуттям. Цей цілющий ресурс природних матеріалів активно використовують у своїй практиці шкільні психологи. Зазвичай треба пройти з десяток сеансів, але прихильність до конкретної фігурки вже з самого початку дає можливість інтерпретувати проблему. Психолог не втручається в гру, але потім може задавати питання, щоб клієнти зрозуміли, що ж у них вийшло.

Так легше коригувати їх подальші відносини. Та й самі люди багато чого починають усвідомлювати. Адже тут, в пісочниці, вони бачать себе з боку. Те, що відкривається в пісочниці, наприклад, стан «постійної війни», особливо якщо психолог ще й підкреслив це, змушує задуматися. Якщо переосмислив ситуацію, наступного разу щось інше вийде. Після того, як пісочна картина побудована, бажано придумати казку.

Пісочницю також використовують як діагностику, що допомагає зрозуміти себе та інших. Навіть підлітки, що спочатку відкидають ці «дитячі штучки», врешті-решт, приймають пісочну терапію і зізнаються, що в дитинство вони повернулися із задоволенням! Пісочниця-рятівниця не має обмежень. З її допомогою психологу вдається витягти на світ те, що сидить в дитині, як скалка. Це спосіб особливого спілкування: в грі люди зізнаються собі в чомусь важливому чи неприємному, а тому приховують.

Цей метод можна використовувати в роботі з дітьми від трьох років, а також, як один з етапів у роботі з підлітками та дорослими, з наступним спектром проблем:
- різні форми порушень поведінки;
- складнощі у взаєминах з дорослими (батьками, вихователями, вчителями) і однолітками;
- психосоматичні захворювання;
- підвищена тривожність, страхи;
- складнощі, пов'язані зі змінами в сімейному життi (розлучення, поява дитини, і т.д.) і в соціальних ситуаціях (дитячий садок, школа);
- неврози;
- з дітьми з особливими потребами;
- занижена самооцінка.

Іноді в пісочниці видно, що для дитини всі вороги. А потім, з радістю помічаєш, що поряд з однією фігуркою з'являється інша. Значить, є надія - людина може побудувати свiт у своїй пісочниці і поділити його з другом. Наших дітей турбують дуже різні проблеми. У підлітків найчастіше проблеми у відносинах з друзями, однокласниками, нещасна любов, невдоволення собою, конфлікти з батьками.

Маленькі рідко приходять самі - коли когось побили або просто образили. Їх частіше приводять батьки чи вчителі. Для цього віку характерні свої страхи - темнота, втрата батьків, переживання після їхнього розлучення. Деякі бояться або не хочуть ходити до школи, тут причини самі різні. Інші діти не справляються з навантаженнями: мама носиться з ним по п'яти гурткам і секціям, а він хоче просто побути з нею вдома, поговорити, поділитися своїм, наболілим.

У багатьох дітей, особливо у хлопчиків, підвищена агресивність. Багато гіперактивних: вони не можуть всидіти на місці, неуважні, непосидючі, ними незадоволені в школі і вдома, тому що вони бігають і шумлять. Їм важливо заспокоїтися, що і відбувається в кабінеті психолога, де їх ніхто не дорікає, не вчить жити. Важливо, щоб дитина була в гармонії з собою, а міняти її поведінку, щоб було зручно дорослим, не бажано. Тоді вони замислюються, це для них відкриття: їх дитина - індивідуальність. Важливо менше уваги звертати на погане і розвивати хороше.


Популярнi статтi:
Дитячий казковий світ
Дитяча брехня
Логоритміка - методика корекційної педагогіки
Вроджена сліпота
Дитяча олігофренія