Як у дитини виникає

комплекс неповноцінності

Всі люди по-різному ставляться до влади як такої і особливо до власної переваги над оточуючими. Альфред Адлер, австрійський лікар і психолог, спробував розібратися, чим же це обумовлено. Він стверджує, що прагнення зайняти або не зайняти чільне місце закладається в ранньому дитинстві. Воно є наслідком комплексу неповноцінності.

Дуже поширений той факт, що ставлення обділених осiб до життя й інших людей відрізняється від поглядів тих, хто з дитинства був усім задоволений. Це справедливо не тільки для людей з фізичними вадами, а й для тих, хто економічно або соціально неповноцінний.

Почуття неповноцінності в дитини закладається батьками. Одні приймають дитину за живу ляльку для гри, інші бачать в ній цінну власність, треті вважають тільки тягарем. Подібне ставлення з боку батьків та інших дорослих зароджує у дитини відчуття, що вона може лише приносити задоволення і незадоволення старшим. Згодом цей комплекс неповноцінності може бути посилений деякими особливостями цивілізації. Наприклад, звичкою не сприймати дітей всерйоз.

Більшість дітей ростуть в постійному страху, що над ними будуть сміятися. Глузування залишають у душі незгладимий слід назавжди і визначає вчинки в дорослому житті. Деякі люди, над якими в дитинстві глузували, вже будучи дорослими і респектабельними, бояться здатися смішними в очах оточуючих або дати привід так думати.

Інший спосіб не приймати дітей всерйоз - говорити їм неправду. Дитина починає сумніватися в навколишнiй дійсності, ставити під сумнів серйозність і реальність усього життя. Почуття неповноцінності, неадекватності і невпевненості - рушійна сила прагнень будь-якої дитини. Це почуття визначає, як їй вдасться досягти впевненості, мету існування і готує шлях, яким ця мета може бути досягнута.

Уже з перших днів життя дитини можна помітити, що почуття власної неповноцінності розвивається паралельно бажанням домогтися визнання. Мета цього бажання - досягти стану, коли індивідуум виглядає переважаючим своє оточення. Ця мета побудована таким чином, що її досягнення передбачає можливість або отримання почуття зверхності, або підйому особистості на такий рівень, де життя здається осмисленим.

Саме ця мета і дає ціннiсть нашому життєвому досвіду. Вона пов'язує між собою і координує почуття, формує уяву, спрямовує творчі сили і визначає, що необхідно запам'ятати, а що забути. Коли почуття неповноцінності посилюється до такої міри, що дитина починає боятися ніколи не подолати свою слабкість, виникає небезпека, що, прагнучи до компенсації, вона не задовольниться простим почуттям рівноваги. Вона буде прагнути відхилити ваги в іншу сторону.

В такому випадку прагнення до влади і домінування може стати настільки перебільшеним, що звичайні життєві відносини людину ніколи не задовольнять. Такі люди на шляху досягнення своєї мети, зачіпаючи права інших, ставлять під удар і свої власні. Вони ворожі по відношенню до світу, а тому світ ворожий до них.

Прояв ворожості не обов'язково має відбуватися відкрито. Бувають діти, чиє прагнення до влади виражене таким чином, що не приводить до негайного контакту з оточуючими. Поступово них будуть з'являтися і антисоціальні риси характеру, наприклад, гординя, марнославство і бажання перемогти всіх за будь-яку ціну. Останнє можна здійснити хитрістю. Відносне піднесення індивідуума може бути досягнуто за рахунок приниження тих, з ким він вступає в контакти.

Комплекс неповноцінності і прагнення до влади визначають поведінкову установку. Її остаточна форма може трохи змінюватися, але суть, спрямованість і зміст залишаються незмінними з самого раннього дитинства. Поведінкова установка є визначальним фактором, хоча в міру дорослішання суб'єкта його мінливі взаємини з дорослим світом можуть дещо видозмінювати проблему в деяких відносинах.

Тому дуже важливо ставитися до маленької дитини так, щоб у неї не склалося хибного уявлення про життя. Сила і опірність її тіла також є важливим фактором в ході формування уявлень про світ. Не менш важливі соціальне становище дитини і характери тих, хто її виховує.

• Очiкування малюка
• Немовля
• Перший рiк життя
• Вiд року до трьох
• Вiд трьох до семи
• Одяг та iграшки
• Домашнi тварини
• Подорож з дитиною