Як привити дитинi бажання читати

Канікули - це відпочинок від підручників і зошитів. А може це ще й ідеальний час для того, щоб дитина зайнялася читанням. Головне, підійти до процесу творчо.

Рецепт 1. Для батьків, які самі не дуже дружать з книгами. Чому їх діти не рвуться читати з ліхтариком під ковдрою або закрившись у ванній? Цих батьків так і хочеться запитати, чи вони самі читають? Книги, а не пости в соціальних мережах. Не чергове творіння модного автора (щоб на роботі чесно сказати «мені не сподобалося»), а для самих себе. Якщо особисто для них це чуже заняття, не треба сподіватися, що вдастся захопити дитину. Тому що всі доводи виглядають штучно і не підкріплюються особистим прикладом.

Син чи донька цілком резонно може зробити висновок, що читання літератури — це ще один нудний, але обов'язковий атрибут дитинства. І тільки якщо у дитини всередині сидить «книжковий черв'як», який так і підштовхує відкрити нову книгу, є реальний шанс, що вона полюбить літературу. Тому батькам, які самі не люблять читати, можна порадити тільки одне — почати це робити.

Серед тисяч книг обов'язково знайдуться ті, які стануть улюбленими, над якими сумують, плачуть і сміються. До речі, почати можна з тих самих творів, які ви безуспішно підсовуєте дитині. Читайте твори на самоті, наввипередки з дитиною, хоч аудіоверсію в машині слухайте, головне — постарайтеся «подружитися» з прозою та поезією. Якщо є улюблені фільми, створені за літературними творами, почніть читати їх. Найчастіше першоджерело виявляється набагато сильнішим за кіноверсію. Крім того, режисерам доводиться безжально обрізати багато сюжетних ліній, щоб зробити фільм коротшим.

Рецепт 2. Для батьків, які дуже люблять книги і не розуміють, чому це не передалося з генами їх нащадкам. Для початку забудьте пафосний довід, який батьки (бабусі й дідусі) вважають неймовірно вагомим: «я в твоєму віці читав дуже багато». Перевірити, правда це чи ні, неможливо. Крім того, в радянський час не було ні інтернету, ніяких гаджетів. Не нав'язуйте дітям свої улюблені твори силоміць. Це те ж саме, що наполегливо дарувати конструктор тільки тому, що для вас в дошкільному віці вiн був найкращим подарунком. Це не означає, що книги, видані в СРСР, гіршi тi, що друкуються зараз. Просто вони iншi. І читають їх iншi діти.

Рецепт 3. Для тих, хто збирається в книжковий магазин за дитячою літературою. Як вибирати книги для дитини дошкільного віку? Особливість видань для найменших читачів (2-5-ти років) в тому, що художник в них виступає як повноправний співавтор. Адже саме завдяки ілюстраціям дитина, яка не вміє читати, спілкується з книгою безпосередньо. Дуже важливо, щоб дорослий хоча б перегорнув книгу — придивився до ілюстрацій, оформлення, прочитав кілька абзаців тексту. Це як би первинний відбір, що дозволяє відфільтрувати видання сумнівної якості.

Найважливіше, щоб книги були дуже різними: за стилем малювання, за кольоровою гамою, за настроєм. Адже дитяча книга — це як перший похід в музей: дитина знайомиться з усім різноманіттям світу завдяки хорошим ілюстраціям.

Чи варто брати дитину старшу 4-х років з собою в книжковий магазин і дозволяти вирішувати, що купити?
Так. Дуже важливо, щоб дитина могла зробити свій вибір, але краще, якщо вона буде робити його iз вже відібраних батьками книг, тому що на полицях магазинів зустрічаються видання самого різного рівня. Переконавшись, що в руках книга хорошої якості, варто дати її подивитися дитині й вияснити чи сподобаються їй малюнки. Чи симпатичний герой, чи чіпляє щось в ілюстраціях. Буває і так: дорослий сумнівається, не може вибрати конкретну книгу, а дитині вона відразу западе в душу. І прочитавши її потім разом багато раз, дорослий теж полюбить цього героя.

На полицях стоять твори багатьох авторів, абсолютно незнайомих. Може варто віддати перевагу класикам, перевіреним часом?
Це зрозуміло і природно, що ми тягнемося до знайомого і улюбленого з дитинства. Ранiше справді видавалася велика кількість хороших книг. Але дуже важливо урізноманітнити книжкову полицю з допомогою нових і сучасних імен.

Треба батькам не боятися невідомих авторів і нових книг. Адже теми, які цікавлять дітей і дорослих, практично незмінні, а ось свіжий, сучасний погляд може допомогти по-новому побачити знайомі речі. Для економії бюджету варто підібрати список улюблених книг, а потім знайти, де за них просять саму скромну ціну. Це може бути навіть книжкова крамниця при видавництві або інтернет-магазин.

Кожне літо школярам потрібно прочитати певний список літератури поза програмою. Як поєднати таку «зобов'язалівку» та знайомство з новими книгами для душі?
Потрібно ввести в шкільну програму в обов'язковому порядку реальні новинки — книги, яким не більше 1-2-х років. Для чого необхідно навчати студентів-словесників працювати з сучасною дитячою прозою і поезією, орієнтуватися в ній, самим вибирати книги для класного та позакласного читання. Так роблять в Європі і в Америці, де відсоток читаючих дітей та рівень розуміння тексту набагато вищий, ніж сьогодні у нас. Всі ці схеми давно вивчені і успішно використовуються.

Чи може електронна книга замінити дитині паперову?
Підлітки цілком можуть читати книги і на електронних носіях. Що стосується дітей до 10-ти років і особливо зовсім малюків — їм потрібна тактильність. І не важливо, буде це папір чи якийсь його екологічний замінник.

До якого віку варто читати дитині вголос? Чи важливо, хто саме і як читає книжку? Чи може відштовхнути від літератури невиразний голос?
Читати вголос можна до будь-якого віку, навіть дорослим. Звичайно, важливо, щоб книга подобалася дитині. Якщо ж це мука для обох, навряд чи вона полюбить читання. Взагалі, потрібно вчити любити читати, а навчити любити можна лише те, що любиш сам. Швидше за все, монотонний голос тата, якого дитина бачить рідко, буде для дитини солодшим, нiж добре поставленi акторськi голоси.

Як бути, якщо дитина віддає перевагу тільки одному жанру літератури, а з іншими відмовляється навіть знайомитися?
Правильно буде пропонувати краще в цьому жанрі.

Вірші — тільки для маленьких?
Це в корені невірно. Вірші — для всіх, передусім для батьків.

р160*600