Популярнi статтi:
Дочки-матері
Сварки мiж батьками
Дитина "від кутюр"
Як говорити з підлітком про наркотики
Няня: як не помилитися при виборі

Чи можна вплинути на темперамент дитини

Iншi статтi

Чи можна вплинути на темперамент дитини


Будь-яким батькам хочеться, щоб дитина була життєрадісною, активною, доброю, цікавилася навколишнім світом, легко знаходила друзів. Але що, коли вона не відповідає вашим очікуванням? Якщо занадто сором'язлива, агресивна або не вірить у свої сили? Тоді батьки, особливо ті, кому в дитинстві подібні риси характеру заважали самореалізуватися, можуть задатися питанням: чи можна, поки не пізно, спробувати вплинути на темперамент дитини?

То ж чи можна допомогти дитині впоратися з темпераментом? Або те, що закладено генетично, чи можна скорегувати? Темперамент - це набір якостей, притаманних людині з самого народження, який визначає реакцію на ту чи іншу подію. Наприклад, на зміну обстановки, на появу незнайомої людини або на поведінку оточуючих. Цей набір реакцій робить нас і нашу поведінку унікальними у своєму роді. Ще років десять тому серед вчених тривали суперечки про те, що ж визначає характер дитини: гени чи виховання.

З розвитком молекулярної генетики та розшифровкою людського геному стало ясно, що одна лише спадковість не може визначати характер людини, як і одне лише виховання. Вчені вважають, що приблизно на 50% темперамент дитини визначається генетично, тобто є природженим. І проявлятися темперамент у дитини починає вже на 3-4-му місяці життя. Але найбільш очевидно ознаки темпераменту виявляються з 1,5-2 років, коли починають розвиватися мова та навички спілкування.

Американські психологи, а слідом за ними і всі інші, стали вважати застарілою колишню систему класифікації темпераментів, і тепер поділяють типи дитячого темпераменту на наступні 3 види: легкий, або поступливий (easygoing), той, що повільно «розігрівається» (slow to warm up) і важкий, або дратівливий (difficult, feisty). Так, наприклад, деякі діти з легким темпераментом, зустрічаючи незнайому людину, тут же починають вважати її своїм другом і активно спілкуватися.

Іншим дітям потрібно спочатку добре розглянути незнайомця і визначити для себе ступінь можливого спілкування. Треті ж просто відмовляються від спілкування з незнайомцем. Щоб звикнути до нього і почати спілкування, їм потрібен час і підтримка дорослих або дітей, яким вони довіряють.

Поступливі діти легко переносять перехід від однієї діяльності до іншої і від одного сенсорного подразника до іншого. Із самих перших місяців життя поступливі діти, зазвичай, життєрадісні, швидко звикають до регулярного годування, годин сну і позитивно реагують на нові враження. Вони, зазвичай, дуже говіркі і рано починають говорити, легко спілкуються навіть з незнайомими людьми, у них багато друзів, вони відкриті навколишньому світу. З такими дітьми батькам справлятися легше всього.

Дратівливі діти. Діти з важким темпераментом схильні до дратівливості, нерідко, як здається батькам, безпричинної. У дитинстві вони часто плачуть, важко втішаються, їдять і сплять по непередбаченому графіком, не люблять нових місць та нових осіб. Дратівливі діти дуже чутливі до сенсорного впливу. Вони насилу переносять вторгнення в свій власний звичний світ: будь це вторгнення у вигляді мокрого підгузка, миття обличчя або присутності незнайомої людини. Діти з важким темпераментом спочатку налаштовані негативно, наполегливі, уперті, негнучкi і непередбачувані.

Дiти, що повільно розігріваються, теж в якомусь сенсі важкі, але більш гнучкі й боязкі. Повільним дітям потрібно добре осмислити нову ситуацію, перш ніж звикнути до неї. Ми часто називаємо їх сором'язливими або соромливими. Вони ховаються за спину матері при зустрічі з незнайомцями і часто не знають, що робити з новою іграшкою.

Усвідомити темперамент дитини і визнати унікальність - вже великий крок у допомозі. Перш за все, будьте спостережливі. Приблизно визначити темперамент дитини можна вже з перших днів життя. Оскільки темперамент - це набір реакцій, що визначає, як дитина пристосовується до світу, то і спостерігати потрібно за реакціями - наскільки легко дитина засинає, як швидко заспокоюється після плачу, які емоції виражає частіше - позитивні чи негативні. Спостережні батьки вже дуже скоро можуть передбачати, що потрібно і які прийоми краще спрацюють для заспокоєння.