Всi статтi роздiлу

Кожному вiку вiдповiднi манери

Якщо дитині 2-3 роки, саме час почати вчити її хорошим манерам. Зрозуміло, не слід надмірно перевантажувати заборонами і обмеженнями, але основні соціальні навички, такі як вчасно сказати «спасибі», «будь ласка» і «до побачення», їй цілком доступні. Не скупіться на похвали, якщо дитина сказала при нагоді ці чарівні слова. Але не лайте, якщо дитина про них забула.

У навчанні ввічливості допоможе ваш власний приклад хороших манер і численні дитячі книжки на цю тему. Коли ви обговорюєте з дитиною, як брати до уваги почуття іншої людини, вчiть її співчуттю і справедливості. При цьому ви прищеплюєте дитинi дуже важливі соціальні навички, які в подальшому допоможуть не тільки знайти вірних друзів, але і дружити протягом довгого часу.

Діти можуть навчитися співчуття вже в 2-3-річному віці. Якщо в них виникає конфлікт, порадьте їм можливі шляхи вирішення цього конфлікту. Хваліть дитину за хороші, добрі вчинки і засуджуйте, коли вона демонструє егоїзм.

У більш старшому, дошкільному віці діти починають ширше розуміти переваги і соціальні аспекти етикету. Вони вже можуть самостійно підписати простими словами вітальну листівку бабусі, поводитися гідно за столом і поступатися місцем в автобусі людям похилого віку.

До 5-6 років діти починають інтенсивно спілкуватися з однолітками і набувати соціальні навички. Звичайно, час від часу дещо дитина може й забути. Немає нічого страшного в тому, щоб нагадати їй, як слід поводитися.

Якщо дитині менше 6 років і в неї мало друзів або їх немає зовсім, то, швидше за все, соціальні навички засвоюються нею повільніше, ніж іншими дітьми. Можливо, щоб навчитися дружити, їй знадобиться ваша допомога. І почати тут потрібно з уміння підходити до інших дітей та зав'язувати розмову. Для цього краще вибрати самого товариську і доброзичливу дитину в дитсадiвскiй групі або у дворі. Як і рекомендується у відомій пісні, легше всього почати розмову саме з посмішки. Потім можна сказати: «Привіт, мене звати... Можна пограти з тобою?»

І не приберігайте хороші манери тільки для гостей або особливих випадків. Дитина повинна зрозуміти, що ввічливим потрібно бути завжди, навіть якщо вона наодинці тільки з мамою.

Найчастіше діти вимагають від нас негайного уваги. Навчіть дитину терпіння та вміння чекати. Якщо ви зайняті, а дитина вимагає, щоб ви негайно нею зайнялися, запропонуйте їй почекати 5 хвилин. Поступово збільшуйте цей час. Не дозволяйте також дитині переривати вашу розмову з іншим дорослим. Терпіння - це придбана навичка, і чим раніше ви почнете привчати дитину до терпіння, тим легше їй (і вам) буде надалі.

Школярі повинні бути вже в достатній мірі обізнані про те, як потрібно поводитися за столом, як користуватися ножем, що непристойно чавкати і вставати з-за столу без дозволу. Але замість того, щоб вказувати на те, як робити не можна, розкажіть, що потрібно зробити. Наприклад, замість гнівного: «Не клади лікті на стіл!» Краще пояснити, що лікті слід тримати ближче до тулуба. У цьому віці стає також актуальним уміння ввічливо говорити по телефону, особливо з незнайомими або малознайомими людьми.

Проблема лихослів'я. Є два чинники, що сприяють лихослів'ю дитини: її дорослішання й культура суспільства в цілому. Більшість дітей довідуються про ці вирази, спілкуючись зі своїми друзями в школі, на вулиці і навіть у дитячому садку або дивлячись невідповідні їхньому віку телевізійні передачі й фільми. Маленькі діти, як губка, вбирають всі нові слова, часто не до кінця розуміючи їх значення, і надалі намагаються використовувати їх у своїй промові.

Коли з дитячих вуст вилітає заборонне слово, то зазвичай у дорослих негайно слідує різка негативна реакція: ми прагнемо припинити і покарати подібну розбещеність. Внаслідок цього у свідомості дитини недруковане слово знаходить сильне емоційне забарвлення. І надалі дитина буде прагнути навмисно використовувати лихослів'я для того, щоб висловити свою злість або поганий настрій, шокувати дорослих або затвердитися у своїй незалежності.

У підлітків нецензурна лексика набуває роль важливого символу зрілості та незалежності. І якщо вам нецензурні слова здаються неповажними і соромними, то серед друзів вашого сина або дочки, швидше за все, використання подібних слів вважається ознакою крутизни і дорослості. І відмова від лихослів'я часто означає протиставлення себе тому колу людей, до якого хотіла би належати дитина. І тоді підліток починає лихословити, щоб не опинитися в колі друзів білою вороною або маминим синочком.

Батькам дуже важливо контролювати свої емоції, коли дитина раптом починає виражатися. Впадаючи в істерику або караючи її фізично, ви можете тільки ускладнити ситуацію. І дарма говорити дитині: «Ніколи більше так не говори!» Цим ви тільки втрачаєте час, оскільки не вирішуєте саму проблему. Не варто впадати в лють, почувши кілька брудних слів. Особливо це важливо стосовно підлітків, які за допомогою лихослів'я відстоюють свою незалежність.

Постарайтеся зберігати спокій. Але й не пропускайте подібні слова мимо вух - щораз звертайте увагу дитини на неприйнятність лихослів'я. Не чекайте, поки лихослів'я стане звичкою. Інакше дитина відчує вседозволеність, і потім відучити її буде набагато важче. При цьому, більш дієвим буде покарання дитини в залежності від її віку: можна скоротити час, який вона проводить за комп'ютером, раніше звичайного часу вкласти в ліжко, зменшити кількість видаваних кишенькових грошей.

Поясніть дитині, що навіть якщо дорослі й користуються іноді такими словами, є набагато більш прийнятні способи виразити своє невдоволення, розчарування або гнів. І якщо інші люди вживають нецензурні слова, то їй, дитині, зовсім не обов'язково наслідувати їх. Лихослів'я часто є ознакою наявності у дитини більш серйозних проблем. Тому, якщо схильність до лихослів'я не тільки не вщухає, але навіть збільшується, це може свідчити, що в дитини може бути не все в порядку з навчанням або в спілкуванні з друзями або що є які-небудь інші проблеми. Запропонуйте дитині обговорити те, що її турбує.

І, нарешті, будьте самі прикладом для наслідування. Не вживайте подібних слів хоча б у присутності дитини. Якщо дитина щодня або час від часу чує, як батьки вживають нецензурні слова, то майже напевно вона буде вживати їх сама і, коли виросте, передасть цю звичку своїм дітям.
 

Iншi статтi роздiлу:
Принципи сучасного виховання
Роль батька у вихованні
Як навчити дитину ділитися іграшками
Різкі зміни у дитячiй поведінці
Причини дитячої брехнi