РОЗДIЛИ



   
   




Iншi статтi роздiлу:
Дитяча iстерика
З чого складається самооцiнка
Велика сім'я
Мова любовi
Як визнати власну помилку

Всi статтi роздiлу

Друга дитина в сiм'ї


Якщо у вас тільки один первісток, тобто вам з першого разу не пощастило на двійню або трійню, то думка про другу дитину прийде до вас далеко не відразу після пологів. Приблизно перший рік вам цілком вистачить і одного малюка. А от потім події можуть розвиватися по-різному. Одні родини створюються на базі твердої впевненості, що дітей має бути багато. Інші пари не менш твердо впевнені, що їм цілком достатньо і одного нащадка. Думки сильно розрізняються. Їх майже стільки ж, скільки людей. Яка різниця між дітьми може вважатися найкращою? Якщо проаналізувати і усереднити всі точки зору, існуючi на цей рахунок, то ми, так чи інакше, упремося в цифру 4 роки. Давайте розберемося, чому.

Діти з рiзницею в рiк. Чим менша дитина, тим більше потрібна їй мати, згодні? Приблизно до року мама потрібна маляті майже завжди, принаймні, саме так вважають послідовники руху attachment parenting, популярного зараз в Америці і частково в Європі, які всюди, куди тільки можливо, беруть із собою немовля в слінгу. Немовлята, як правило, бувають зовсім навіть не проти - до тих пір, поки не почнуть ходити. Тоді батьки все одно беруть їх із собою майже скрізь, з тією різницею, що тепер уже не маля переміщується туди, куди потрібно мамі, а мама бігає вслід за ним. Клопітно? Так! Зате такий безперервний контакт матері і дитини дає дуже хороші результати в сенсі емоційно-особистісного розвитку малюка. Такі діти мають теплий і глибокий емоційний контакт з матір'ю і розвиваються трохи швидше своїх однолiткiв, що сидять в манежах.

Коли малюк переступає однорічний рубiж, вербальне спілкування з батьками починає грати все більшу роль. Саме час пояснювати, показувати і розповідати карапузові все, що ви знаєте про світ. Навряд чи ви зможете робити це повноцінно, якщо зараз у вас народиться друга дитина. Діти-погодки мають особливості розвитку, схожі на так звану блізнюкову ситуацію. Мовний і когнітивний розвиток в них трохи запізнюється в порівнянні з іншими однолітками з тієї причини, що малюки проводять більше часу не з мамою чи татом окремо, а разом один з одним. В порівнянні з близнюками або двійнятами, погодки все-таки різняться і фізично, й інтелектуально, однак, хто з них старше, буває часто не так важливо. Молодший як би трохи гальмує старшого, тому їх загальний розвиток, зазвичай, більше відповідає не верхнiй, а нижнiй віковiй межі обох дітей.

Різниця в два роки. Дворічна дитина все ще (по праву!) занадто егоцентрична, щоб без особливих втрат прийняти часткову відмову в увазі матері. Народження другої дитини в цьому віці - досить сильний стрес для малюка. Його ревнощі проявляється дуже яскраво, якщо їх не придушувати жорстким осудженням. З приводу маленької різниці у віці існує і маса протилежних думок. Проте, всі вони здебільшого виходять не з користі дітям, а з зручності матері: зручно купати разом, зручно водити в один сад, вони разом грають. При цьому замовчується той факт, що маленькiй (приблизно до 4 років) дитині необхідний контакт з матір'ю абсолютно певної якості, і якщо мати безперервно ділить себе на два, в цьому контактi ніколи такої якості не буде. Адже, маленькі діти не випадково так запекло борються за матір! Вона їм дійсно потрібна більше, ніж на половину. А якщо звідти віднімати час і енергію, які потрібні матері на інші справи, кожному з дітей взагалі нічого не дістається.

Так, безперервно бути з дитиною на зв'язку не обов'язково. Але в кожний момент часу, коли ви перебуваєте в контакті з дитиною, цей контакт повинен бути повноцінним. Ви повинні бути в ньому на 100%. Тільки тоді дитина здатна повірити, що вона чогось варта і заслужила увагу. А якщо ви, контактуючи з дитиною, одночасно контактуєте ще з однією дитиною (наприклад, вона просто смокче груди), ви маєте неповноцінний контакт як з однією дитиною, так і з іншою. З огляду на сказане вище, висновок простий: забезпечити дітям повноцінні відносини з матір'ю за умови маленької різниці у віці між дітьми можна лише тільки в тому випадку, якщо іншою дитиною постійно займається (або в будь-який момент може зайнятися) хтось ще. В більшості випадків, це, на жаль, нездійсненне.

Ви можете сказати, що дітям мати потрібна не постійно. Це так. Але діти жорстоко конкурують між собою, і підштовхувані цими інстинктами, вони формують свої потреби одночасно. Ви можете вважати це як шкідливістю, так і гострою необхідністю. Виглядає це, звичайно, як перше, а є насправді - другим. Чули, напевно, цю історію: як тільки дзвонить телефон, дитині щось потрібно. Подруга сміється: "Моєму 15, але я так і не можу спокійно говорити по телефону". Це ж, тільки гірше, коли дітей двоє, і вони маленькі: як тільки щось треба одному, негайно щось треба іншому.

Трирічна дитина та її молодший брат чи сестра. Середньостатистична трирічна дитина все ще неусвідомлено і жорстоко конкурує зі своїм братом чи сестрою за материнську увагу. Вона ще занадто мала, щоб не розцінювати сиблинга тільки, як суперника, і занадто егоцентрична, щоб свідомо відходити на час в тінь, чекаючи своєї черги на любов та увагу. В цьому віці діти вже досить складні, щоб приховувати свої переживання, але ще занадто малі, щоб продуктивно переробляти їх. Саме цим пояснюються такі випадки, як «абсолютно не ревнива», але «чомусь» постійно хворіюча старша дитина в родині. Відкрито сказати, що він відчуває, малюк не може, а захворіти - класичний спосіб повернути собі маму назад. На жаль, в таких випадках мами нерідко підміняють себе бабусями, зайвий раз як би доводячи старшій дитині, що тепер її номер - другий.

Чотирирічний малюк - ідеальна дитина, якiй можна подарувати брата чи сестру. Вона вже досить добре знає своїх батьків і досить зріла, щоб вірити, що мама любить її навіть, якщо в даний момент її немає поруч. Такі діти вже добре вміють чекати, виконувати прості обіцянки і навіть піклуватися. Дівчатка вже щосили грають в рольові ігри на зразок «дочки-матері», тому в мами несподівано може з'явитися маленька помічниця. Хлопчики теж нерідко пишаються новим членом сім'ї, а якщо і ревнують, то цілком цивілізовано. Такі малюки спочатку, звичайно, теж мучаться питанням, кого ж мама любить більше, але чотири роки - це вже вік, коли ваші пояснення щодо загального охоплення вашої материнської любові, ляжуть в потрібне місце. А тепер уявіть собі, що те ж саме ви повинні пояснити дворiчнiй дитинi. Отож.

П'ять років і старше. Чим старша ваша перша дитина, тим, звичайно, простіше їй прийняти і тимчасові позбавлення і ваші пояснення з цього приводу. При правильній підготовці малюка до майбутньої події, проблем з ревнощами може не виникнути зовсім. Одне «але» - розрив між дітьми збільшується, і разом з ним зменшується ймовірність того, що ваші діти зможуть цікаво проводити час удвох: вони вже надто різні. Скажімо, якщо старшій дитині десять років, ви вже можете сміливо говорити, що у вас не двоє дітей, а два рази по одному. Тому, що повноцінну компанію в іграх один одному ваші діти вже навряд чи зможуть скласти. Чим старша перш дитина, тим більшою мірою молодша втрачає в її особі соратника і набуває ще одного батька.

Як підготувати малюка до події? Починаючи приблизно з двох років ви можете розповідати малюку про майбутню подію. Навіть якщо вашiй старшій дитині буде всього півтора року, коли народиться сиблинг, спробуйте просвітити її трохи раніше, ніж вона сама виявить принесений вами з пологового будинку згорток з сестричкою або братиком. Ви можете просто дати послухати дитинi ворушіння нового члена вашої родини і сказати, що це - Маша або Саша. Навіть не говорячi діти в цьому віці вже мають досить великий пасивний словник, і що-небудь, та зрозуміють.

Трилітку вже можна «обробити» по повній програмі. Чудово розуміючи, що всі мінуси такого становища малюкові і так буде видно, сконцентруйтеся краще на плюсах. Розкажіть, наприклад, що таке новонароджене немовля, ілюструючи розповідь першими фотографіями самого старшого малюка. Опишіть докладно, який величезний шлях (від колиски до особистого велосипеда) він вже виконав! Поясніть, що ні кататися на велосипеді, ні їсти морозиво, ні ходити в сад - немовля не можна. Що воно вміє тільки їсти і спати, і життя його нудне і гідне всілякого жалю.

Не варто:
* Спокушати старшу дитину спільними іграми з новим братиком чи сестричкою. Коли довгоочікуваний новонароджений переміститься з пологового будинку в своє ліжечко, старша дитина чітко усвідомлює, що її «надули». Ні в м'яч, ні в схованки з цією малявкою грати, ясна річ, не можна. * Забороняти старшій дитині ревнувати. Якщо дитина злиться на молодшого або на вас або говорить щось, що вам сильно не подобається, постарайтеся прийняти її почуття такими, якими вони є. Не кажіть «Як тобі не соромно! Як ти так можеш». Замість цього варто сказати: «Так, я розумію, що ти сердишся. Потерпи трохи, і все буде добре».
* Змушувати старшу дитину ділитися своїми речами або вичавлювати з неї ознаки братської (сестринської) любові. Старша дитина має повне право на особисту власність і недоторканність своїх почуттів. При необхідності купіть дитині нові брязкальця і залиште «постраждалого» первістка на час у спокої. Братська (сестринська) любов просто прийде трохи пізніше.
* Перевантажувати старшу дитину відповідальністю за молодшу. Ніколи не кажіть 3-4-річному карапузові речі на зразок «це ж твій брат (сестра), ти повинен те-то і те-то». Замість цього спробуйте розповісти малюкові, що брат або сестра, можливо, єдиний родич, який залишиться в нього років так через 40. Це сумна розмова, але такий довід непогано діє на дітей старшого віку.