Всi статтi роздiлу

Вродженi здібності

Батьки думають, що дитина обов'язково повинна виявити свої вродженi здібності. І коли вона проявляє себе якимось чином, роблять з цього висновки часто прямо протилежні дійсному положенню речей. Якщо дитина з задоволенням грає на музичному інструменті (займається музикою), це ще не означає, що у неї є вроджені здібності до професійної діяльності в цій галузі, і професії композитора, музиканта або звукорежисера - якраз те, що потрібно. Навіть наявність абсолютного музичного слуху не гарантує успіх у професії, бо ніяк не пов'язана з наявністю ресурсу для роботи в цій області і не вбереже від виснаження психіки і порушення здоров'я організму в цілому.

Ось один з можливих варіантів реальної підоснови такого інтересу дитини до музики. При довготривалому емоційному типі пам'яті музика необхідна для активного використання довгострокового каналу пам'яті, і багато дітей інтуїтивно це відчувають. Всі діти хочуть бути розумними та успішними, така потреба закладена у всіх. А для досягнення цієї мети необхідно активне використання довгострокового каналу пам'яті. Отже, заняття музикою в даному випадку не мета, а засіб досягнення успіху у вивченні інших предметів. Але при спробі перетворити музичні уроки з приємного, повного задоволень і корисного заняття, в професію, можливі негативні наслідки не тільки для психіки дитини, а й для здоров'я. Це один із сотні прикладів неправильного тлумачення батьками поведінки своєї дитини. Добре якщо батьки не тиснуть на дитину, а діють за принципом «подобається, хай позаймався небагато». А якщо виявляється тиск на психіку? Задумайтеся, до яких наслідків це може призвести. На сході кажуть: «тільки знаючим дано зрозуміти смак плоду за його квітками».

Дуже важливо вчасно схаменутися і зрозуміти, що психіка дитини - не тренажер для початківців-батьків з відпрацювання знань, отриманих з книжок «Сам собі психолог». Дуже важливо, щоб батьки знали, що мають всі можливості для усвідомлення власних обмежень і розуміння потреб своїх дітей. Обуренню так само немає меж, коли ми рекомендуємо виштовхувати пташеня з гнізда, щоб воно отримало власний практичний досвід. Діти проявлять свої вроджені здібності яскраво, якщо створити умови, тобто хоча б виштовхнути з гнізда. Але для здійснення такого вчинку потрібно не бути квочкою, необхідно самому піднятися на інший ступiнь розвитку, а це вимагає певних зусиль. Але так само не можна забувати, що у вашому гнізді могло виявитися і плаваюче пташеня! Народження дітей надає батькам простір для самовдосконалення, скористайтесь цим з радістю.

Звичайно, це може бути страшно, адже все нове і незрозуміле лякає. Батьки боятися за своїх дітей, і в більшості випадків їх поведінка диктується саме страхом. Але ви боїтеся того, що бачите зараз і не замислюєтеся про те страшне, що може чекати попереду, якщо не зробити дію саме зараз, коли вона буде своєчасною.

Страх за життя дитини паралізує не тільки діяльність самих батьків, але й надалі їх дитини, яка ризикує так і залишитися сидіти в гнізді, втішаючи себе роздумами типу «це лише питання часу або, можливо, все залежить від моїх власних зусиль; а може для цього треба мати якусь вищу мудрість». Спроби зробити що-небудь власними зусиллями, коли втрачено стільки часу, часто не приводять до успіху, а пошуки вищої мудрості можуть привести людину в секту.

Начебто на словах всі розуміють, що вроджені здібності у всіх різні і цілком можуть відрізнятися у дітей та їхніх батьків, але на практиці постійно відбувається одна й та ж помилка. Батьки підносять дитині своє сприйняття світу, виходячи зі своїх вроджених даних (типів пам'яті, мислення та інших особливостей), не враховуючи (а часом навіть не бажаючи дізнатися) особливості дитини. Рідко коли мами і тата з радістю сприймають дитину не схожу на них, адже це шанс для їх власного розвитку, прекрасна можливість розширити їхнє уявлення про світ. Не втрачайте його, він може і не бути більше таким яскравим.

Діти не завжди виявляють інтерес саме до тих областей, в яких лежать їхні вроджені здібності, особливо діти з тактильним типом пам'яті і низьким показником працьовитості. Вони чекають, що їм все принесуть на тарiлці і вони, спробувавши і отримавши свій практичний досвід, зможуть вирішити подобається їм це чи ні. На консультації часто чути від батьків: «Моя дитина ніколи не говорила, що хоче працювати в інноваційній промисловості». При цьому мало хто замислюється, а чи має дитина реальне уявлення про цю професію, тобто що конкретно вона буде робити кожен день на роботі і чим буде заповнене її життя.

Так чому діти не проявляють свої вроджені здібності? Тому, що кожній дитині потрібні індивідуальні умови, створені спеціально для неї. І під індивідуальними умовами розуміється не тільки окрема кімната і посуд, одяг та іграшки, а цілісний підхід по створенню психологічного клімату в сім'ї, де поведінка батьків має відповідати особливостям дитини. І ось тут відбувається зіткнення інтересів. Батьки хочуть жити, так як їм зручно і вважають, що нічого поганого з дитиною не може статися, адже вони теж виросли в таких же умовах, головне, щоб була сита і одягнена. Не рідко можна почути і таку думку: «Ми самі обрали професію, наші батьки не знали ніяких діагностик, а скільки успішних професіоналів з них вийшло, прийде час і все проявиться». Так, це частково правда, але не варто забувати той факт, що до початку 20 століття переважна більшість професій були прості і зрозумілі, їх було в 2500 разів менше, ніж зараз. За статистикою кожні 5 років з'являється близько 100 нових спеціальностей. З усіх старих професій давно розроблені розвиваючі ігри, і познайомитися з ними порівняно легко, тоді як за сучасними професіями часто немає навіть просто зрозумілої для дитини інформації.

Iншi статтi раздiлу:
Вміння відстоювати свою думку
Важкий характер
Гормональний розвиток
Дiти - учасники ДТП
Малюк i сонце