Як перешкодити дитинi розвиватися






Iншi статтi раздiлу:
Упертiсть - ознака лiвшi
Гіперактивнiсть: характерні риси поведінки
Онанізм у маленької дитини
Здатність слухати і розуміти звуки
Денний i нiчний сон


Всi статтi роздiлу

Як перешкодити дитинi розвиватися


Які б методи батьки не використовували для розвитку дитини, вона обов'язково отримає з цього максимальну користь. Спробуйте уявити собі дорослу людину, яка за той же період (рік-два свого життя) опанувала іноземну мову, говорить і читає нею, використовуючи декілька тисяч слів і всі правила граматики. До того ж навчилася, наприклад, грати в теніс і бадмінтон (на високому рівні, хоч і не майстер спорту), а ще почала грати на сцені аматорського театру головні ролі. При цьому, продовжує працювати, і в неї ще є особисте життя. Нереальна виходить картинка, чи не так?

Лише деякі дорослі здатні на цю інтенсивність розвитку. Але саме такі темпи розвитку дитини в перші роки життя, а особливо в перші місяці. І малюк має величезне бажання всьому навчитися: він готовий знову і знову вставати на ніжки, падати, щоб знову встати, готовий годинами повторювати із завидною завзятістю різні звуки, розробляючи свій мовно-голосовий апарат. Розумові здібності і можливості в цьому віці, як паросток, що пробився, якому необхідна і їжа, і вода. Якщо паросток вчасно не полити, він може зав'янути і загинути. І, обмежуючи пізнавальні можливості, можна зробити дитину в деякому сенсі інтелектуальним калікою: можуть загинути видатні здібності, адже втрачений час не надолужиш, не повернеш.

Ми можемо зменшити бажання отримувати знання, помістивши в умови обмеженого досвіду. Дитина, яка чує в день всього кілька десятків фраз, навіть на різних мовах, ніколи не може розвиватися також успішно, як та, з якою довго розмовляють, знайомлять з навколишнім світом, розповідають казки, співають пісні. За першим лепетом малюка ховається систематичний аналіз мови батьків.

Інтелектуальний розвиток - це єдиний капітал, який не можна відняти, і завдяки якому людина досягне успіху в будь-яких важких умовах. Якщо створити для малюка сприятливе розвиваюче середовище, його інтелект і здібності розквітнуть. В ранньому віці процес навчання протікає стрімко, як би ми цьому не перешкоджали. Але якщо ми почнемо допомагати, то швидкість навчання виявиться просто неймовірною.

Ми можемо розширити його кругозір, знявши фізичні обмеження, і збільшити кількість одержуваної ним інформації, розкрити його інтелектуальний потенціал, надавши йому необмежені можливості і заохочуючи тягу до навчання. Малюк хоче знати про все на світі. Його цікавить одночасно і лампа, що стоїть на столі, і чашка, яку мама тримає в руках, і розетка, і батькова газета. Він намагається залізти на стіл і розбиває лампу або чашку, засовує пальчики в розетку, рве газету на частини. Лікарі скажуть, що ця дитина гіперактівна і не здатна зосередитися, а вона лише намагається дізнатися все одразу: подивитися, послухати, помацати, обнюхати, спробувати на смак. Головне, що в цьому віці і не треба зосереджуватися, немає необхідності.

І ось цивілізоване суспільство дорослих придумує методи приборкання дитячої цікавості, методи обмеження свобод та способів пізнання навколишнього світу. Причому, чим цивілізованіше суспільство, тим суворішi ці методи. Тим більше обмежуються свободи дитини, і вона більше залежна від дорослих. Батькам зручно, коли вона знаходиться в їх владі, під  наглядом.

В традиційних суспільствах, в племенах, що живуть у джунглях, маленька дитина набагато більш розвинена і володіє великими можливостями та інтелектуальним і творчим потенціалом, ніж в індустріальному місті. Так, інтелектуальні здібності малюка в джунглях не зможуть повноцінно реалізуватися в дорослому віці. Але чому ж нам, у містах не скористатися ритмами природи і не надати маляті свободу для пізнання навколишнього світу? Чому ж ми самі обмежуємо своїх дітей і поміщаємо їх в рамки створених нашою уявою нормативів? Товариство дорослих придумує все більше хитрувань для того, щоб перешкодити розвитку, тому що це зручно дорослим. Так, дійсно, легше доглядати за дитиною, якщо вона лежить в ліжечку. Не потрібно бігати за малюком по квартирі, якщо він сидить в ліжечку, не доведеться мити підлогу кілька разів на день, якщо є манеж.

Одним з найважливіших аспектів розвитку є фізичний розвиток. Можливість руху, а, отже, можливість отримувати та обробляти більшу кількість інформації з навколишнього середовища, сприяє розвитку інтелекту. Фізичний розвиток є потужним стимулом розумового. І ось, коли немовля з'являється на світ, перше, що роблять дорослі, це туго його спеленують, позбавляючи свободи руху, не дивлячись на те, що понад півстоліття тому був доведений негативний вплив такого "одягання" дитини на її фізичний, психічний і інтелектуальний розвиток. Але ж зараз у батьків є можливість одягати у звичайний одяг (кофтинки, костюмчики і т.д.) при будь-яких умовах, в будь-яких ситуаціях, в будь-яку погоду. Тугі пелюшки не дають можливість пізнавати світ за допомогою тактильних відчуттів. Таким чином, малюк не отримує того, що особливо важливо в перші місяці життя (інші сенсорні системи в цей період ще розвинені недостатньо). Потім батьки одягають на новонародженого сорочечки з зашитими рукавами, що обмежують пізнавальні можливості і заважають розвитку пальчиків, який, як вже доведено, найбільшою мірою впливає на інтелектуальний розвиток у перший рік життя.

Відомо, що в народностей, якi живуть на Крайній Півночі, матері носять своїх немовлят на спині, сповивають їх в хутра. Тим самим, діти позбавлені можливості пересуватися повзучи до трирічного віку. Культура цих народностей залишилася практично незмінною протягом, як мінімум, 300 останніх років (про більш раннiй період відомості просто відсутні). В них немає писемності і дуже примітивна мова, помітно знижений інтелект та творчі здібності (згадаємо анекдоти про чукчу).

Коли дитина починає повзати, дорослі використовують наступний (блюзнірський) спосіб приборкання її пізнавальної активності: поміщають в дитячий ігровий манеж, який було б правильніше назвати загін. Очевидно, що цей винахід придуманий виключно для зручності батьків. Ігровий манеж в значній мірі, можна сказати, катастрофічно обмежує пізнання, однак полегшує догляд. Ми можемо не бути з малюком поруч, адже нічого не може з ним статися! Але ми і нічому не навчимо його в цей час. Ми поміщаємо його за грати - у фізичний, емоційний і освітній вакуум. Проповзаючи метр, дитина натикається на стінку манежу. Сучасні наукові дослідження доводять, що тривале перебування в манежі серйозно впливає на розвиток психіки малюка, оскільки заважає йому вільно переміщатися в просторі. Це уповільнює розвиток зору, порушує координацію "око-рука" (маля не вчиться керувати ручками за допомогою очей) і безлічі інших функцій.

Дитина в манежі не може повзати, а існує найсильніший взаємозв'язок між здатністю до повзання і здатністю фокусувати погляд на найближчій точці. Ближнiй зір, що допомагає повзати - це те ж зір, за допомогою якого ми малюємо, читаємо, пишемо, ліпимо. Всі ручні навички пов'язані з повзанням. Під час повзання відбувається природний масаж пальчиків рук, а, як відомо, розвиток пальців руки прямо пов'язаний з розвитком інтелекту. Не будемо обговорювати переваги пристосувань типу бігунків, стрибунців з фізіологічної точки зору. Незважаючи на те, що вони дозволяють дитині пересуватися в просторі, вони теж обмежують її свободу в русі. Малюк також позбавлений можливості повзати.

Ще один з методів гальмування розвитку - вибір іграшок. Можна дати малюкові прекрасне брязкальце, він буде грати ним протягом декількох хвилин. Це час потрібний, щоб він його подивився, помацав, обнюхав, облизав і послухав, як воно гримить. Добре, якщо іграшка в коробці або іншій упаковці, яку можна розірвати або розламати. І природно, дворічний малюк, який може сидіти в куточку і грати з одним брязкальцем 5 годин, повинен викликати у батьків занепокоєння. Всі іграшки повинні відповідати віку, проте більшість з них не займають дитину тривалий час, тому потрібно вибирати ті, з якими вона зможе грати довго.

Дитина - це те, що батьки про неї думають. Тому одні річному малюку купують брязкальця, а інші з шестимісячним вчать літери. Малюк вбирає те, що є в навколишньому світі. Як ви думаєте, що ввібрав за своє життя перший малюк?

Протилежна ситуація з надмірною кількістю інформації та іграшок також буде негативно діяти на малюка і гальмувати його розвиток. Достаток іграшок не дозволить йому кожну з них вивчити в достатній мірі. Новонароджений малюк, якому мама повісить над ліжечком картини Сальвадора Далі, втомиться від спостереження складних образів і засне або буде вередувати і плакати, або впаде в змінений стан свідомості, не кажучи вже про те, що його сприйняття життя буде спотвореним. Був випадок, коли одна мама показала своїй чотиримісячнiй доньцi поспіль 100 картинок. Після цього вона майже годину сиділа в одній позі, не рухалася, не видавала звуків і дивилась в одну точку. Дитині знадобився величезний час для того, що перетравити надмірну інформацію.

І останнє, про що хотілося б сказати окремо і що має великий вплив на розвиток, - насильство над дитиною. Розвиток гальмується, коли мама структурує простір і час насильницькими способами: годує, коли дитина не хоче їсти, укладає спати, якщо вона ще не втомилася (тільки тому, що є якісь уявлення про режим), показує картинки, коли малюк хоче погризти вухо іграшкового кролика. Потреби придушуються. Малюк перестає боротися, перестає чого-небудь хотіти. Він виявляється слухняною маріонеткою, його розвиток сповільнюється. А самий вишуканий спосіб загальмувати або навіть зупинити розвиток малюка - ізолювати його в кімнаті, куди не проходять звуки і світло, та ще прив'язати міцніше до ліжка. Очевидно, що людський розум обмежений тією інформацією, яка надходить до нього з навколишнього світу через органи сприйняття. При обмеженні здібностей сприйняття органами почуттів в рівній мірі обмежується і інтелектуальний потенціал, рівень інтелекту буде зниженим.


Перший мiсяць || Перший рiк || Вiд року до трьох || Вiд трьох до семи || Одяг, iграшки || Подорож з дитиною