Всi статтi роздiлу

Телевізійні програми i дитячий світогляд

Сім'я нарешті зібралася разом: саме зараз можна розповісти батькам про всі проблем, задати питання. А діти прагнуть скоріше позбутися батьківського ока і відправитися до телевізора. Який вплив роблять телевізійні програми на формування дитячого світогляду? Усім батькам відомо: коли вдома маленька дитина, будь-які потенційно небезпечні предмети побуту необхідно прибирати подалі від цікавого малюка. За аналогією з цим батьки повинні замислюватися і над тим, щоб, по можливості, захистити підростаюче покоління від впливу телебачення, яке може заподіяти шкоду нескладенiй дитячій психіці.

Швидкі кадри. Діти, у яких стався, з якихось причин, перекіс у бік телевізора, коли батьки не допомогли знайти золоту середину між ним та книгою, відчувають серйозні труднощі у навчанні читання. Дитина з самого раннього дитинства швидко звикає до майже ритуального телевізора. З ранку дитина, насамперед, включає телевізор і тільки потім йде вмиватися і снідати. Приходить з дитячого садка, школи і знову рука тягнеться увімкнути телевізор. Ця ритуальність викликана зовнішнім оформленням дитячих програм (періодичність, знайомі герої, супутня реклама та інше) і в особливостях сприйняття дитиною рухомих кадрів. Це особливо помітно на маленьких дітях, коли малюк під час показу реклами просто завмирає перед телеекраном: швидка зміна кадрів - ось що привертає малюка.

Багатьма психологами зазначалося, що візуальний ряд, який нав'язується дитині, з його швидкістю, фактурою, лінією, кольором, звуковим і мовним супроводом, діє на психіку дитини, як якась норма сприйняття буття. Швидке пересування фігурок в мультфільмі або рекламному ролику, яскраві кольори (дуже часто позбавлені відтінків і м'яких переходів в півтони), різкі звуки і бідний музичний супровід дитиною не тільки не відторгається, а й вітається. Звикання до певного відеоряду призводить до формування стереотипу сприйняття, до невміння переключатися на якісно інший відеоряд і до невміння, і навіть небажання, сприймати тексти іншого порядку, наприклад, надруковані. Чим швидша картинка, що розгортається перед очима дитини, тим охочіше вона на неї реагує, так як поле осмислення того, що відбувається на екрані, максимально звужується. Саме відсутність потреби переходити з емоційного рівня сприйняття (за рахунок казок і розвиваючих ігор, які важливі в дитячому віці) на змістовний формує захопленість дитини «швидким телебаченням».

Тривожні програми. Що ж пропонують телеглядачам, в тому числі і дітям, телевізійні канали? Зараз вони, як правило, містять, здебільшого, негативну і тривожну інформацію - злочини, катастрофи, хвороби та інше. Психологічна напруженість телевізійних сюжетів, що змінюють один одного на екрані, здатна перетворити навіть самих маленьких дітей у віртуальних жертв. Для того, щоб та чи інша негативна подія справила на дитину серйозний вплив, зовсім не обов'язково розуміти її сенс. Телевізійні програми можуть накласти негативний відбиток на образ навколишньої дiйсностi, що формується у дитини. Ймовірність того, що дитинi буде здаватися, що світ, в якому вона живе, небезпечний і жорстокий, дуже висока. І вам не вдасться пояснити їй на рівні простої людської логіки, що страхи безпідставні. Деяких дітей починають мучити нічні кошмари, в інших виникає несвідоме почуття тривоги, у третіх - різного роду фобії.

Згідно з даними досліджень, проведених у цій області, діти після перегляду звичайних щоденних новинних програм стають нервовими, гостро відчувають свою уразливість і беззахисність. Постійне нервове напруження і почуття тривоги іноді супроводжуються важкими передчуттями, острахом, нiби повинно відбутися щось погане, здатні зруйнувати систему природних дитячих потреб в грі, їжі і сні. А що говорити про те, наскільки сучасні мультфільми приваблюють дітей, настільки ж їх не залучають старі радянські: морська губка Sponge Bob Squarepants стала дорожчою, ніж «Ну, постривай!», а пригоди дівчаток «Тотал Спайс» кращi, ніж «Пригоди Кота Леопольда».

Зайняти дитину. Заборонити дитині перегляд телевізора - це не вихід. Швидше таким кроком ви викличете в нiй агресію, ніж дружелюбну прихильність до себе. Щоб знизити «спілкування» дитини з телевізором, треба, насамперед, заповнити інформаційний вакуум активним спілкуванням з навколишнім світом, пізнанням нових образів, зустрічами з новими людьми, розвиваючими іграми. Пам'ятайте, що дитина, яка не страждає інформаційним голодом, переглядом телевізійних програм, як правило, не захоплюється.

Але яким же чином дітям спілкуватися з навколишнім світом? За великим рахунком, так само, як і дорослим, тільки в менших кількостях. Дитину, навіть маленьку, можна брати в гості (якщо не заперечують господарі), в магазин і навіть по справам, якщо виникне необхідність. Не відмовляйтеся заради дитини від власного життя і не захищайте її від реальної дійсності. Звичайно, з часом діти підростуть і почнуть ставитися до телебачення, як до важливого джерела інформації. Але поки дитина зовсім мала і її психіка сприйнятлива до будь-яких подразників, всім батькам, які мають маленьких дітей, порада: слухати за вечерею не телевізійних коментаторів, а розповіді власної дитини. Повірте, це дуже цікаво! А телевізор, на екрані якого всі «принади» нашого життя, ви зможете подивитися, коли діти, затишно влаштувавшись у своїх ліжечках, будуть насолоджуватися райдужними снами.