Популярнi статтi:
Канікули в осінньому таборі
Як сказати дітям про розлучення
Виховання дітей батьком
Як вибрати спортивну секцiю
Як влаштувати свято

Секрет шкiльної дружби

Iншi статтi

Секрет шкiльної дружби


Є люди, які зі шкільними товаришами зустрічаються все життя. У чому секрет такої дружби? Розвиватися, йти вперед, не озираючись на минуле, - це нормально. Насправді довгі роки пам'ятають школу тільки ті, від кого вона зажадала великих душевних сил. Найгірший варіант - коли в класі плелися інтриги, і діти дружили групами один проти одного. Але могла бути, наприклад, нещасна любов. Або однокласники когось не приймали, а йому дуже хотілося визнання. Варіант зі знаком плюс: учень був шкільним активістом і відчував себе потрібним.

Решта, виростаючи, переключаються на доросле життя. І в цьому немає нічого дивного: адже, на відміну від усіх інших колективів, шкільний клас утворюється багато в чому стихійно. Спочатку дітей не пов'язують спільні цілі, інтереси, темпераменти. І як складуться їхні стосунки в майбутньому, залежить від того, чи зможуть дорослі, в даному випадку, класний керівник, вибудуватиме яскраве позаурочне життя. Якщо пощастить, і вчитель зможе стати ватажком (якого, до речі, в певному віці потребують всі діти), колективу - бути! Не зможе – вибачте, тому що тільки в тому випадку, коли педагоги спілкуються з учнями неформально, вони вже не просто вчителі, а люди, з якими є що обговорювати. Головне - тільки не плутати щирий ентузіазм з любов'ю до звітних заходів: яка-небудь газета «до святкової дати», зроблена з-під палиці, нікого не об'єднає.

Хто може стати ідеальним класним керiвником:
- Завзятий похідник, який і учнів бере з собою до експедиції.
- Дослідник, який зумів захопити своїм позашкільним інтересом учнів.
- Інтелектуал, який водить дітей по музеях і театрах не тому, що так належить за програмою, а заради естетичного задоволення.
- Волонтер, що збудив у школярiв співчуття і бажання надати посильну допомогу.

Продовжити список ви можете і самі. Адже головне завдання - цікаво жити. А от батьки, до речі, мало можуть допомогти в об'єднанні класу: підліткам найменше хочеться бути схожими на тат і мам. І метушитися тут марно. Тим, як складаються стосунки в класі, стурбовані, в тому числі, і шкільні психологи. Проводять спеціальні тести, аналізують результати. Але і без цього все можна зрозуміти.

Ієрархія в будь-якому класі неминуча. У будь-якому колективі є лідери і ведені, є діти з низьким рівнем адаптивності. Однолітки таких відчувають моментально і з задоволенням клюють. Але якщо когось гноблять, це не означає, що всі погані. Обов'язково є забіяка, який всіх веде за собою. І тут дорослий повинен пояснити дітям, наскільки бридка така поведінка.

А протиріччя виникають між дітьми в обов'язковому порядку. Просто в дружному класі їх вдається вирішувати моментально і без агресії. До речі, програма агресивної поведінки носить вроджений характер. І миротворці (ті, у кого найбільш розвинена програма врегулювання конфліктів) - теж від природи. А ось вміння користуватися своїми програмами досягається в процесі виховання. У першу чергу - сімейного: адже дитина неминуче засвоює манеру спілкування батьків між собою.

Як стверджує наука, будь-яка група підсвідомо висуває лідерів ще на початку становлення. Як правило, при загальному замішанні ними стають ті, хто проявляє велику активність, обізнаність і щиру зацікавленість. Їх охоче вислуховують, до них звертаються за порадою. Це і є емоційні лідери. Пізніше визначаються лідери функціональні. Перших всi з радістю запрошують на дні народження, з другими охочіше сідають на контрольних. До речі, якщо в групі приблизно порівна хлопчиків і дівчаток, функціональним лідером частіше стає хлопчик, а емоційним - дівчинка. А вже наскільки яскраво вони себе проявлять в шкільні роки, залежить від того, наскільки однокласники будуть зацікавлені одне в одному.

Клас напевно буде дружним, якщо...
Пощастить з класним керівником, тобто вчитель не просто буде педагогом з великої літери (що само по собі вже чудово), а й виявиться захопленою людиною, здатною «заразити» своїм захопленням дітей.

Учнів не будуть час від часу перетасовувати, збільшуючи класи або розділяючи на звичайні та елітні. Сьогодні, на жаль, це стало нормою. Адже, щоб склався колектив, потрібен час. Відомі випадки, коли здружених дітей починають ділити на «розумних» і «красивих». Частина відмінників не хочуть йти у чужий клас, виявляються в результаті в розореному колективі і, розчарувавшись, йдуть з цієї школи взагалі.

Більшість дітей налаштовані, скоріше, на спілкування, ніж на навчання. Як це не сумно визнавати, але зубрилки і ботаніки - не самий дружний народ. У них просто немає часу на сторонні інтереси. Зате конкуренція серед таких учнів дуже жорстка. Втім, кожен новий клас неповторний. І, можливо, ваші діти відкриють свої секрети шкільної дружби.

Самі по собі. У будь-якому класі є діти, які випадають зі сфери загальних інтересів. Наприклад, спортсмени. У них тренування 6 разів на тиждень - які вже тут походи і суботники!

Покоління next. Особливості нашого часу - діти після уроків стрімголов біжать додому, щоб спілкуватися один з одним по комп’ютеру. Психологи пояснюють це тим, що особисте спілкування вимагає зусиль, а в Інтернеті вони стають не зовсім собою.

Віковий ценз. Соціальнi психологи запевняють, що вік класного керівника впливає на ефективність його роботи. Наприклад, для старшокласників найбільш придатними є класні керівники від 32-х до 40-ка років. А найменш ефективні ті, кому від 50-ти до 56-ти років.