Ітон - найвідоміша
британська школа для хлопців


Ітон - одна з найвідоміших у світі британська школа для хлопців. Його випускники - 20 з 48 британських прем'єр-міністрів, королі Непалу і Таїланду, кілька Олімпійських чемпіонів, незліченна кількість банкірів, безліч письменників, композиторів, десятки військових генералів, навіть кілька зірок шоу-бізнесу і діючий спадкоємець британського престолу принц Вільям. Ітон завжди був елітною школою, хоча навчання тут ніколи не було якимось супер ексклюзивним в соціальному або фінансовому плані. Аристократи і мільйонери вибирали для своїх дітей і інші, менш відомі школи Британії.

Справляє величезне враження сама будівля школи - чудовий архітектурний ансамбль в оточенні сотень гектарів землі, на якій, завдяки старанням ландшафтних дизайнерів, химерно змінювали один одного шикарні доглянуті сади і пустельні поля. Ітон розташований на берегах Темзи, річки, яка має величезне значення в історії Англії. До Лондона звідси всього 25 кілометрів, а Віндзорський замок знаходиться так близько, що його тінь практично дістає до території школи.

Ітон заснував в 1440-му році король Генрі IV, якому на той момент було всього 19 років! Він був дуже релігійним монархом, навіть незважаючи на свій юний вік, так що цілі створення навчального закладу були відповідними. Хлопчики, які прийшли в Ітон, щодня молилися за душі батьків короля, а також за нього самого аж до 1970-х років, поки цей ритуал не був скасований керівництвом школи. Спочатку в Ітон зарахували близько 70-ти учнів з бідних сімей. Хлопчики жили в пансіонаті, який називався «коледж». Поступово тут почали з'являтися і діти більш забезпечених батьків, за вступ до школи вони платили внески. Такі хлопці жили окремо у своєму власному студентському місті, або «Oppidium» на латині. З часом число тих, хто навчався на платній основі, перевищило кількість безкоштовних учнів в кілька разів, співвідношення було приблизно 1200:70 не на користь останніх.

Генрі IV також став засновником Королівського коледжу в Кембриджі, так що діти бідняків з Ітона могли легко продовжити навчання там. Тоді багато робили це із задоволенням, а вже в наш час мало хто вступає до Королівського коледжу в Кембриджі після Ітона. Майбутні студенти швидше виберуть якийсь інший Кембриджський коледж або взагалі підуть вчитися в Оксфорд. У ті часи навчальна програма Ітона була дуже вузькою: хлопчики вивчали латинь, старогрецьку мову та іврит, щоб читати Біблію в оригіналі. Серед іноземних мов заняття велися ще з французької та італійської, в розкладі можна було також знайти заняття з історії, географії. Але, на жаль, там практично були відсутні заняття з математики та інших точних наук. Ще в Ітоні був хор і навіть проводилися музичні класи, але все ж більшу частину свого вільного часу хлопці посвящали спорту.

До 18-го століття Ітон міцно зайняв позицію однієї з кращих британських шкіл. Генрі IV пожертвував керівництву Ітона безліч земель, які воно тимчасово здавало в оренду, а отримані кошти використовувало для будівництва нових будинків і поліпшення умов проживання учнів. Також аристократи, чиї діти успішно відвідували Ітон, регулярно робили щедрі добровільні пожертвування до фонду школи. Не забували про свою альма-матер і випускники, що стали банкірами, відомими адвокатами або домоглися визнання і фінансового благополуччя в іншій області. Ітон був своєрідною кузнею кадрів для політичного суспільства Англії. Школярі ще будучи підлітками непогано розбиралися в справах держави і не боялися публічних виступів. У них була сила-силенна часу, щоб повправлятися в цьому: уроків задавали не дуже багато, так що хлопці не просиджували годинами за партою.

У якийсь момент Ітон практично розділився на дві школи: ті, хто поступив сюди на безкоштовній основі - середній клас, діти робітників, помічені завдяки своєму феноменальному інтелекту, сильно відрізнялися від «платників» - членів аристократичних сімей. Деякі з останніх, звичайно, вчилися дуже добре і домагалися успіхів, але в більшості своїй - це були багатенькі ледарі, які не турбувалися про те, чи здадуть вони наступний іспит. Їхнє становище в суспільстві гарантувало, що відрахування неможливе, а майбутнє, в будь-якому випадку, буде райдужним.

Спочатку велика частина учнів приїжджала в Ітон з Лондона або Південної Англії, але незабаром представники забезпечених сімей з усієї Британії стали намагатися потрапити сюди, як в одну з найбажаніших шкіл країни. Приміром, одного разу в Ітоні з'явилася така величезна кількість хлопчиків з благородних сімей Шотландії, що прем'єр-міністр Гледстоун прийняв рішення заснувати там власну школу під назвою Гленалмонд, де ці самі представники шотландського бомонду могли б вчитися, не виїжджаючи так далеко від дому. Зусилля, зрозуміло, успіхом не увінчалися, переплюнути Ітон йому не вдалося.

Тим часом, британські прапори один за одним з'являлися на всіх континентах: члени Уряду англійських колоній всі, як один, були випускниками Ітона, так що незабаром звістка про унікальну школу облетіла всю Британську Імперію. У 1880-х роках в Ітоні з'явилися перші учні-іноземці, це були сини індійського Махараджи. В кінці 19-го століття в програму навчання, нарешті, ввели математику й інші точні науки в необхідному обсязі. Ітон все ще залишався у владі англійської церкви, але спробувати вступити туди тепер мали шанс католики і навіть євреї. Аж до 1960-х років потрапити в Ітон було, загалом, не так вже й складно. Для цього потрібно було всього лише мати хороші зв'язки, інтелект тоді не був обов'язковим. Річний курс навчання коштував приблизно 10 000 фунтів на сучасні гроші. А це, до речі, навіть менше, ніж просили в той час багато куди менш відомі школи.

Переважну більшість учнів Ітона на той момент становили сини випусників школи. Саме тоді у школи з'явився новий директор. Ентоні Ченевикс-Тренч істотно ускладнив процедуру вступлення. Тепер хлопчики не могли потрапити в Ітон тільки тому, що тут колись навчались їхні батьки. Звичайно ж, випускники минулих років не зраділи нововведенням, і на віку Ченевикс-Тренча були організовані десятки, якщо не сотні протестів, але він упевнено йшов вперед, впроваджуючи все нові реформи. Крім усього іншого, він також підняв оплату за навчання і використовував ці гроші для того, щоб поліпшити оснащення навчальних кабінетів.

У 1967-му році в Ітоні з'явився перший чорношкірий хлопчик. Його звали Ділібі Онейама, він був сином нігерійського судді з Міжнародного суду в Гаазі. Пізніше Ділібі навіть написав мемуари під назвою «Негр в Ітоні», де детально розповів про всі неприємності і пригоди, які підстерігали його в цій елітній школі. Онейама і правда частенько піддавався різного роду образам, але відомо напевно - хлопчика ніхто і ніколи не бив і не знущався над ним.

Приблизно з 1970-х років серед індійських і китайських британців почався повальний бум - всі хотіли вчитися саме в Ітонi. Керівництво школи нічого не мало проти - змішані класи тоді були у великій пошані. Крім того, навчання в одному класі з іноземцями коштувало дешевше, так що цю опцію могли використовувати ті, хто потрапив у скрутне фінансове становище. Лише одна обставина залишалась незаперечною - в Ітон, як i раніше, могли вступати тільки хлопчики. Протягом року учні Ітона брали участь у кількох заходах спільно з жіночою школою Святого Георга і Абатством Уікомб. Але, на відміну від безлічі інших навчальних закладів, школа так і не приймала дівчаток у свої класи.


Популярнi статтi:
Відмiнники чи двієчники
Яку освіту дати дітям
Знання мов - сучасна необхіднiсть
Складна адаптація до школи
Читач з великої букви